"1. Кожен має право на... розгляд його справи... судом,... який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту..."
59. Суд вважає, що у світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, Суд не встановив жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ) або протоколів до неї.
60. Таким чином, ця частина заяви має бути відхилена як очевидно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
61. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
62. Заявник вимагав 903,04 грн (1) відшкодування матеріальної шкоди, що дорівнює втраченому ним заробітку в період лікування, та 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Близько 129 євро.
63. Уряд стверджував, що причинний зв'язок між стверджуваними порушеннями та нібито понесеними матеріальним втратами відсутній та що такий зв'язок може бути лише у разі констатації порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), а не статті 3 Конвенції ( 995_004 ). Також Уряд вважає, що констатація порушення, у разі наявності для цього підстав, становитиме достатню компенсацію моральної шкоди.
64. Суд не вбачає причинного зв'язку між встановленими порушеннями та стверджуваною матеріальною шкодою. Відповідно він відхиляє цю вимогу. З іншого боку, беручи до уваги практику Суду у схожих справах та вирішуючи на засадах справедливості, Суд присуджує заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
65. 1 лютого 2006 року заявник вимагав 2000 євро відшкодування судових та інших витрат, понесених під час національного провадження та провадження в суді, без надання підтверджуючих чеків чи рахунків.
66. 1 та 23 березня 2006 року заявник також вимагав 780 доларів (1) США та 71 долар (2) США відшкодування витрат, понесених на переклад його зауважень на англійську мову. 26 квітня 2006 року заявник подав додаткові вимоги щодо відшкодування 817,30 грн (3) поштових витрат. Ці вимоги були підтверджені відповідними рахунками, але вони були подані з порушенням встановленого для цього строку.
---------------
(1) Близько 550,33 євро.
(2) Близько 50 євро.
(3) Близько 116,75 євро.
67. Уряд зауважив, що заявник не надав відповідних документів та чеків на підтвердження вимог від 1 лютого 2006 року.
68. Суд зауважує, що заявник у встановлений строк не надав документів, які підтверджували б понесені витрати. Відповідно Суд вирішує не присуджувати відшкодування за цією вимогою.
C. Пеня
69. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує приєднати до розгляду справи по суті попередні зауваження Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту щодо скарги за статтею 3 Конвенції ( 995_004 ) та відхиляє їх;
2. Оголошує скарги заявника за статтями 3 та 13 Конвенції ( 995_004 ) прийнятними та решту скарг - неприйнятними;
3. Постановляє, що у цій справі не було порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) в сенсі її матеріального аспекту;
4. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ) в сенсі її процесуального аспекту;
5. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
6. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 2000 (дві тисячі) євро відшкодування моральної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(b) ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 лютого 2008 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)