"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
A. Щодо прийнятності
19. Суд констатує, що заяви не є явно необґрунтованими в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання заяв неприйнятними. Тому Суд визнає їх прийнятними.
B. Щодо суті
1. Щодо дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу
20. Уряд посилається на фінансові труднощі державного підприємства, про яке йдеться, та наполягає на тому факті, що розпочато процедуру санації та що вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості в залежності від поповнення коштів на рахунку підприємства-боржника. Уряд стверджує, що надмірна тривалість виконання була зумовлена необхідністю дотримати належний баланс між інтересами різних осіб.
21. Заявники висловлюють заперечення щодо цих тверджень.
22. Суд зазначає, що станом на цей час два рішення від 27 грудня 2004 року залишаються частково невиконаними близько трьох років та шести місяців.
23. Суд нагадує, що він неодноразово розглядав справи, в яких порушувались питання, подібні до питань у даній справі, та встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., наприклад, рішення у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 27, від 27 липня 2004 року; "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine). Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
24. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
2. Щодо дотримання статті 13 Конвенції ( 995_004 )
25. З огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6 та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) Суд не вважає за необхідне розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) (див., серед інших рішень, "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkatch et Palek c. Ukraine), N 34297/02 та 39574/02, п. 42, від 21 грудня 2004 року).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
26. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
27. Заявники вимагають відповідно 1876 євро та 1750 євро відшкодування матеріальної шкоди, якої вони зазнали, а також 1300 євро та 1150 євро відшкодування моральної шкоди.
28. Уряд оскаржив ці вимоги.
29. Суд вважає, що Уряд повинен сплатити заявникам суми за рішеннями національного суду, які досі залишаються несплаченими.
30. Вирішуючи на засадах справедливості, як того вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує кожному заявнику 800 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
31. Заявники не висловили жодних вимог з цього приводу.
32. Тому Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
33. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
5. Постановляє, що немає необхідності розглядати окремо скаргу на порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
6. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити кожному заявнику заборгованість, яка їм досі належить за рішеннями суду, та 800 (вісімсот) євро в якості справедливої сатисфакції плюс будь-який податок, який може бути стягнутий з цих сум;
b) зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (interest simple) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
7. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 18 вересня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)