"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
17. Уряд висунув заперечення щодо статусу жертви заявника, які є аналогічні тим, що вже були відхилені Судом (див. справу "Шмалько проти України" ( 980_226 ), заява N 60750/00, рішення від 20 липня 2004 року, пп. 30-34). Суд вирішує, що дане заперечення слід відхилити з тих самих причин.
18. Суд дійшов висновку, що скарга заявника на порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання рішення Новогродівського міського суду не є очевидно необґрунтованою, як це визначається п. 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначив, що скарга не є неприйнятною до розгляду з будь-яких інших підстав. Таким чином, її слід вважати прийнятною. З тих самих причин скарга заявника щодо порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може вважатися неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ СПРАВИ
19. Уряд заявив, що судове рішення, винесене на користь заявника, було повністю виконано. Уряд також стверджував, що відповідальність держави в цій ситуації була зведена до організації та належного проведення виконавчого провадження і що його тривалість була спричинена тяжким фінансовим станом боржника та кризою в енергетичній галузі України в цілому. Уряд заявив, що виконавчою службою було вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду і їй не може ставитись у вину тривалість такого виконання. Правомірність дій щодо виконання судового рішення в цій справі було підтверджено національними судами. Крім того, Уряд зауважив, що тривалість виконання зазначеного судового рішення склала один рік, одинадцять місяців і п'ятнадцять днів, що не може вважатися "нерозумним" строком.
20. Заявник не погодився.
21. Суд зазначає, що судове рішення, винесене на користь заявника, не виконувалось впродовж майже двох років.
22. Суд нагадує, що вже було встановлено порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в аналогічних справах (див. вищезгадані справи "Сокур проти України" ( 980_351 ), пп. 30-37, та "Шмалько проти України" ( 980_226 ), пп. 55-57).
23. Вивчивши всі надані Суду матеріали, Суд зазначає, що Уряд не надав жодних фактів або аргументів, що надали б можливість Суду дійти іншого висновку в цій справі.
24. Таким чином, у цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
26. Заявник вимагав виплати 6191 ЄВРО як компенсації завданої йому матеріальної і моральної шкоди.
27. Уряд зауважив, що заявник не обґрунтував заявлену суму компенсації.
28. Суд не виявив причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною шкодою. У зв'язку з цим Суд відхилив цю вимогу. Проте Суд дійшов висновку, що заявнику було завдано моральної шкоди, і призначив виплатити йому відповідну компенсацію в розмірі 400 ЄВРО.
Б. Судові витрати
29. Заявник не представив жодних вимог щодо цього питання у встановлений строк. Таким чином, Суд не призначає компенсації в цьому зв'язку.
В. Пеня
30. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці (marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Проголошує скаргу щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятною, а в іншій частині неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 400 (чотириста) ЄВРО як відшкодування моральної шкоди;
(б) зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, а також держава-відповідач має сплатити суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з заявника;
(в) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 10 серпня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія Вестердік
Голова Пеер Лоренцен