"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
14. Уряд надав заперечення щодо статусу жертви заявниць та щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні тим, які Суд вже відхилив у справі "Ромашов проти України" (див. вищевказане рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), пп. 23-33). Суд вважає, що ці заперечення має бути відхилено з тих самих підстав.
15. Суд вважає, що ця частина заяви порушує серйозні питання щодо факту та права за Конвенцією ( 995_004 ) і тому потребує розгляду справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення її неприйнятною.
B. Щодо суті
16. Уряд не надав зауважень щодо суті.
17. Заявниці стверджували, що рішення залишались невиконаними.
18. Суд зауважує, що рішення від 22 червня 1999 року та 2 серпня 1999 року залишаються невиконаними більше ніж 9 років.
19. Суд повторює, що вже виявляв порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у багатьох справах, у яких порушувалися схожі питання (див. "Глова та Брегін проти України" ( 974_063 ) (Glova and Bregin v. Ukraine), N 4292/04 та 4347/04, пп. 17-22, рішення від 28 лютого 2006 року).
20. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку у цій справі. Отже, Суд визнає, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
22. Заявниці вимагали виплатити їм заборгованість за рішеннями від 22 червня 1999 року та 2 серпня 1999 року як відшкодування матеріальної шкоди. Вони також вимагали сплатити кожній по 10 000 грн відшкодування моральної шкоди.
23. Уряд погодився з тим, що досі існує заборгованість за рішеннями суду, винесеними на користь заявниць. Уряд також погодився сплатити кожній заявниці по 10 000 грн відшкодування моральної шкоди.
24. Оскільки заборгованість за рішеннями, винесеними на користь заявниць, не було сплачено, Суд зазначає, що невиконане державою зобов'язання виконати рішення, винесені на користь заявниць, не оскаржується. Суд зазначає, що Уряд має сплатити заявницям заборгованість за рішеннями від 22 червня 1999 року та 2 серпня 1999 року, яке належить до сплати як відшкодування матеріальної шкоди. З іншого боку, вирішуючи на засадах справедливості, Суд вважає, що Уряд має сплатити кожній заявниці повну суму відшкодування моральної шкоди, яку вони вимагали.
B. Судові витрати
25. Заявниці не виклали з цього приводу жодної вимоги у встановлений строк. Відповідно Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
26. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що в цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заборгованість, яка належить заявницям за рішеннями Первомайського суду від 22 червня 1999 року та 2 серпня 1999 року, а також сплатити кожній по 1450 (одній тисячі чотириста п'ятдесят) євро відшкодування моральної шкоди. Цю суму має бути конвертовано у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 грудня 2008 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)