"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів..."
А. Заява N 32027/03
18. Суд зазначає, що заявники, Надія, Анатолій та Олександр Єременки, ініціювали провадження у Суді як спадкоємці пана Миколи Петровича Єременка, хоча вони не були сторонами провадження у національних судах. Це провадження було порушене померлим паном Єременком і закінчилось у серпні 1999 року, задовго до його смерті у 2003 році. Таким чином, заявники не можуть стверджувати про свій статус жертв порушення пункту 1 статті 6 для цілей статті 34 Конвенції ( 995_004 ). З цього слідує, що ця частина заяви має бути відхилена як несумісна ratione personae з положеннями Конвенції відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
19. Проте, ці заявники можуть стверджувати про свій статус жертв порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) з огляду на невиплачений борг за рішенням, яке належало до майна померлого. Суд не знаходить підстав для визнання цієї скарги неприйнятною.
Б. Заяви NN 23390/02, 11594/03 та 11604/03
20. Уряд стверджував, що пан Василь Іщенко не вичерпав національні засоби з захисту і не пред'явив виконавчий лист за рішенням від 26 липня 2001 року до виконавчої служби. Таким чином, виконавча служба не мала можливості відкрити виконавче провадження.
21. Пан Іщенко заперечував цей аргумент, зазначаючи, що виконавчий лист за рішенням від 26 липня 2001 року був направлений до виконавчої служби і що він скаржився на невиконання цього рішення у своєму листі від 19 жовтня 2001 року, але даремно (пункт 9 вище).
22. Суд зазначає, що заявник двічі скаржився до державних органів на невиконання рішення, винесеного на його користь, але на ці скарги йому не відповідали. Суд вважає, що виконавча служба мала повідомити заявника, з огляду на ці скарги, що виконавчий лист за рішенням від 26 липня 2001 року ніколи не отримувався. Таким чином, він вирішує, що заявник добросовісно вважав, що це виконавче провадження відбувалось звичним чином. Більше того, оскільки рішення від 20 лютого 2001 року також не було виконане, не дивно, що заявник не підозрював про різницю між виконавчими провадженнями за цими двома рішеннями.
23. Уряд також висловлював зауваження такі ж, як і у згаданій вище справі "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ). Проте, за тих же підстав, наведених у тій справі, Суд вирішує, що ці зауваження мають бути відхилені.
24. У світлі зауважень сторін Суд вирішує, що скарги цих заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) піднімають серйозні питання фактів та права за Конвенцією, визначення яких вимагає розгляду по суті. Він не знаходить підстав для визнання цієї частини заяви неприйнятною. За цих же підстав скарги заявників за статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) не можуть бути визнані неприйнятними.
III. ЩОДО СУТІ
25. У своїх зауваженнях Уряд наводив аргументи такі ж, як і у попередніх справах, зазначаючи, що тут не було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) (див. рішення у справі "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), згадане вище, пп. 48-49,58; рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" ( 980_235 ), заява N 35087/02, пп. 23 та 32).
26. Заявники не погоджувались.
27. Суд зазначає, що протягом визначеного періоду часу рішення, винесені на користь заявників, не виконувались.
28. Суд повторює, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) у справах, як ця заява (див. рішення у справі "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), згадане вище, пп. 55 і 64; рішення у справі "Шаренок проти України" ( 980_235 ), згадане вище, пп. 29 та 38).
29. Розглянувши надані йому матеріали, Суд зазначає, що Уряд на надав жодного факту чи аргументу, який би переконав його зробити інший висновок у цій справі. Таким чином, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у заявах NN 23390/02,11594/03 та 11604/03 та порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) в усіх заявах.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
30. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
31. Суд звертає увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду ( 980_067 ) будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, без наявності яких Суд може відхилити вимогу повністю або частково.
(а) матеріальна шкода
32. У встановлений строк заявники не подали жодних вимог з цього приводу; у зв'язку з цим Суд нічого не присуджує.
33. Проте, Суд зазначає, що не підлягає обговоренню питання про те, що держава все ще має невиконане зобов'язання щодо виконання рішень. Відповідно, заявники мають право на повернення суми боргу, присудженої їм в результаті провадження на національному рівні чи яку вони успадкували.
(б) нематеріальна шкода
34. Заявники вимагали такі суми за нематеріальну шкоду, завдану в результаті неспроможності державних органів виконати рішення:
- Василь Іщенко - 100000 грн (16436,70 ЄВРО);
- Віктор Хоменко та Валерій Расюк - 50000 грн (8218,36 ЄВРО) кожному;
- Надія, Анатолій та Олександр Єременки вимагали суму нематеріальної шкоди, яка мала бути нарахована Судом на таких же підставах, що і у справі "Шаренок проти України" ( 980_235 ).
35. Уряд зазначав, що вимоги заявників щодо нематеріальної шкоди необґрунтовані і констатація порушення становитиме достатню справедливу сатисфакцію у цих справах.
36. Суд бере до уваги те, що в результаті встановлених порушень заявники зазнали певної нематеріальної шкоди, достатнім відшкодуванням якої не могла б бути лише констатація порушення. Проте заявлений розмір є надмірним. Роблячи свою оцінку на неупередженій основі, як вимагається статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує такі суми, які залежать від тривалості періодів невиконання рішень у кожній справі, які коливаються від 2 років 5 місяців до 6 років 10 місяців:
- Василю Іщенку - 4160 ЄВРО;
- Віктору Хоменку - 3280 ЄВРО;
- Валерію Расюку - 3280 ЄВРО; і
- Надії, Анатолію та Олександру Єременкам, разом - 3000 ЄВРО.
Б. Судові витрати
1. Провадження у національних судах
37. Заявники не подали у встановлені строки жодних вимог щодо цього; таким чином, Суд нічого не присуджує з цього приводу.
2. Провадження за Конвенцією ( 995_004 )
38. Заявники вимагали такі суми за витрати, пов'язані з провадженням у Суді:
- Василь Іщенко - 140,67 грн (23,12 ЄВРО);
- Віктор Хоменко та Валерій Расюк, кожний - 1035 ЄВРО; і
- Надія, Анатолій та Олександр Єременки, загалом - 300 ЄВРО.
39. Уряд зазначав, що Василя Іщенка у Суді представник не представляв і, таким чином, він не може вимагати відшкодування будь-яких судових витрат.
40. Уряд наполягав, що вимоги інших заявників є необґрунтованими та надмірними.
41. Суд знову повторює, що для того, щоб кошти на провадження в Суді були включені до присуджених відповідно до статті 41 сум, має бути встановлено, що вони були дійсно витрачені та їх розмір був необхідним для запобігання порушенню чи отримання відшкодування за встановлене порушення Конвенції ( 995_004 ), а також були адекватними відповідно до критерію розміру (див. серед багатьох інших "Нільсен та Джонсон проти Норвегії" [ВП], заява N 23118/93, п. 62).
42. Суд вирішує, що цих вимог не було дотримано у цій справі. Проте зрозуміло, що заявники витратили певні кошти для подання своїх заяв (включаючи Василя Іщенка) і представництва у Суді (виключаючи Василя Іщенка).
43. Відповідно до інформації про їх власність згідно наведених вище критеріїв Суд вважає розумним присудити такі суми:
- Василю Іщенку - 23,12 ЄВРО;
- Віктору Хоменку та Валерію Расюку, кожному - 135 ЄВРО; і
- Надії, Анатолію та Олександру Єременкам, разом - 300 ЄВРО.
В. Пеня
44. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви;
2. Оголошує неприйнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у заяві N 32027/03;
3. Оголошує інші заяви прийнятними;
4. Вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у заявах NN 23390/02,11594/03 та 11604/03;
5. Вирішує, що було порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) в усіх заявах;
6. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити:
(i) Василю Іщенку 4160 ЄВРО (чотири тисячі сто шістдесят ЄВРО) нематеріальної шкоди і 23,12 ЄВРО (двадцять три ЄВРО дванадцять центів) судових витрат;
(ii) Віктору Хоменку 3280 ЄВРО (три тисячі двісті вісімдесят ЄВРО) нематеріальної шкоди і 135 ЄВРО (сто тридцять п'ять ЄВРО) судових витрат;
(iii) Валерію Расюку 3280 ЄВРО (три тисячі двісті вісімдесят ЄВРО) нематеріальної шкоди і 135 ЄВРО (сто тридцять п'ять ЄВРО) судових витрат;
(iv) Надії Єременко, Анатолію Єременку і Олександру Єременку загалом 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО) нематеріальної шкоди і 300 ЄВРО (триста ЄВРО) судових витрат;
(б) суми мають бути конвертовані у національну валюту Уряду-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути сплачений;
(в) у випадку несплати чи несвоєчасної сплати державою-відповідачем сум на них нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
7. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 8 листопада 2005 року відповідно до правила 77 параграфи 2 та 3 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Секції С.Доллє
Голова Секції Ж.-П.Коста