"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
A. Щодо прийнятності
11. Уряд стверджував, що відповідні рішення були повністю виконані, а тому заявники не можуть більше вважатися жертвами порушень пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї. Уряд надав копії заяв заявників, поданих до державної виконавчої служби, у яких вони стверджували, що не мають будь-яких подальших скарг щодо виконання.
12. Заявники підтримали свої скарги стосовно тривалого періоду, протягом якого рішення залишалися невиконаними.
13. Суд відхиляє попередні заперечення Уряду, оскільки виконання рішень не позбавляє заявників статусу жертви по відношенню до того періоду, протягом якого рішення залишалися невиконаними (див. рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 26-27, від 27 липня 2004 року).
14. Суд зазначає, що заяви заявників не є явно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ), а також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони оголошуються прийнятними.
B. Щодо суті
15. Уряд стверджував, що не було порушення будь-яких положень Конвенції ( 995_004 ), оскільки державні органи вжили всіх необхідних заходів з метою виконання відповідних рішень та що рішення були повністю виконані.
16. Заявники не погодилися.
17. Суд зазначає, що рішення суду, винесене на користь четвертого заявника, залишалося невиконаним, хоч і частково, протягом чотирьох років та трьох місяців. Рішення суду, винесені на користь решти заявників, залишались невиконаними, хоч і частково, протягом трьох років та одинадцяти місяців.
18. Суд вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї у справах, подібних до цієї (див., наприклад, рішення у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), п. 46 зазначене вище; "Пашук проти України" ( 974_601 ) (Pashuk v. Ukraine), N 34103/05, пп. 24-25 та 28-29, від 12 червня 2008 року; та "Скрипняк та інші проти України" ( 974_400 ) (Skrypnyak and Others v. Ukraine), пп. 23-24 та 27-28, зазначене вище). Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, які могли б переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
19. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до неї ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
21. Заявники вимагали 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
22. Уряд заперечив ці вимоги.
23. Суд зазначає, що в результаті встановленого порушення заявники мали зазнали моральної шкоди. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує кожному заявнику по 600 (шістсот) євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
24. Кожен заявник вимагав 15 євро відшкодування судових витрат понесених ними під час провадження у Суді, але кожен надав підтверджуючі документи лише на суму 5 євро.
25. Суд вважає за доцільне присудити кожному заявнику по 5 євро судових витрат.
C. Пеня
26. Суд вважає, що пеня у разі несвоєчасної виплати має визначатися на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Відхиляє попереднє заперечення Уряду та оголошує скарги заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї прийнятними.
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
5. Постановляє, що:
a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити кожному заявнику по 600 (шістсот) євро відшкодування моральної шкоди та по 5 (п'ять) євро відшкодування судових витрат; ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум;
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 10 грудня 2009 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН