"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
15. Уряд подав заперечення щодо вичерпання заявницею національних засобів захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у ряді рішень (див. рішення у справі "Носаль проти України" ( 974_085 ), N 18378/03, пункти 33-35, рішення від 29 листопада 2005 року). Суд вважає, що ці заперечення повинні бути відхилені з тих же підстав.
16. Суд робить висновок, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на невиконання рішення від 15 січня 2003 року не є явно необґрунтованою у сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції. Він далі зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. З тих же підстав скарга заявниці за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ
17. Уряд стверджував, що заявниця не пред'явила повторно виконавчий лист на виконання і тому держава не несе відповідальності за невиконання рішення. Уряд далі стверджував, що тривалість виконавчого провадження не була надмірною, виконавча служба здійснила всі необхідні дії, а право заявниці на присуджені суми ніколи не ставилось під сумнів.
18. Заявниця не погодилась. Вона стверджувала, що у виплатах була значна затримка, яка, таким чином, фактично позбавила її права володіння своєю власністю.
19. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявниці, не виконувалось протягом трьох років та дев'яти місяців.
20. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. рішення у справах "Сокур проти України" ( 980_351 ), N 29439/02, пункти 30-37, рішення від 26 квітня 2005 року; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 55-57, рішення від 20 липня 2004 року).
21. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи аргументів, які могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
22. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявниця вимагала 7708,79 грн (1) включаючи суму боргу за невиконаним рішенням суду та компенсацію матеріальної шкоди, завданої порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), а також 7000 євро на відшкодування моральної шкоди.
----------------
(1) Приблизно 1218 євро.
25. Уряд стверджував, що скарга заявниці повинна бути відхилена як необґрунтована.
26. Оскільки заявниця вимагала виплатити їй суму, присуджену рішенням суду, Суд вважає, що Уряд повинен виплатити заявниці залишок боргу за невиконаним рішенням суду (див. пункти 7 та 9). Що стосується решти вимог заявниці щодо матеріальної шкоди, то Суд не вбачає причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю частину вимоги.
27. Що стосується вимог заявниці щодо компенсації моральної шкоди (7000 євро), то Суд вважає цю суму надмірною. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявниці 1000 євро на відшкодування моральної шкоди.
В. Судові витрати
28. Заявниця також вимагала 50 євро на відшкодування судових витрат. Однак вона не надала жодних підтверджуючих документів.
29. Відповідно до практики Суду заявник має право на відшкодування своїх судових витрат тільки у разі, якщо ним буде доведено, що ці витрати були необхідними та дійсно понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.
30. Суд зазначає, що заявниця не надала жодних доказів своїх витрат. Однак заявниця могла понести певні витрати у зв'язку з її провадженням за Конвенцією ( 995_004 ). З огляду на практику Суду та надану йому інформацію, Суд присуджує заявниці суму, яку вона вимагала (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Романченко проти України" ( 974_024 ), N 5596/03, пункт 38, рішення від 22 листопада 2005 року).
С. Пеня
31. Суд вважає доцільним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці заборгованість за рішенням суду, яка досі їй належить, а також 1050 (одну тисячу п'ятдесят) євро на відшкодування моральної шкоди та судових витрат;
(б) сума, зазначена вище, повинна бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці;
(в) зі сплином зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 11 січня 2007 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)