«...Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір ...
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
II. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ» 2010 РОКУ
18. Збирання та використання персональних даних додатково регулюється Законом України «Про захист персональних даних» 2010 року. Згідно зі статтею 2 цього Закону «персональні дані» включають «відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована». Стаття 5 передбачає, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації законом або відповідною особою. Статті 6 та 14 дозволяють поширення персональних даних без згоди особи у випадках, передбачених законом, та в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Обробка даних у формі, що дозволяє ідентифікувати відповідну особу більше, ніж це виправдано законною метою, забороняється. Пункт 2 частини другої статті 7 Закону, на який посилалися національні суди у цій справі, стосується одного з винятків із заборони на обробку персональних даних, а саме, якщо обробка «необхідна для здійснення прав та виконання обов’язків володільця [даних] у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту». Згідно зі статтею 22 Закону Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та суди здійснюють контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних.
III. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 20 СІЧНЯ 2012 РОКУ
19. У своєму рішенні від 20 січня 2012 року Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статей 32 та 34 Конституції України, які гарантують право на повагу до приватного життя та право на свободу думки і слова відповідно.
20. Суд постановив, що вся інформація про приватне та сімейне життя була конфіденційною, але інформація про виконання особою владних повноважень до такої не відносилася. Конфіденційна інформація включала всі відомості про майнові та немайнові відносини, події, питання, пов’язані з особою та її родиною,— інформацію про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, а також інформацію про події, що відбувалися у побутовому, інтимному, професійному, діловому та інших сферах життя особи. Збір, зберігання, використання та поширення такої інформації без згоди особи дозволялося лише у випадках, передбачених законом, в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
IV. КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ОСІБ У ЗВ’ЯЗКУ З АВТОМАТИЗОВАНОЮ ОБРОБКОЮ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ
21. Конвенція Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (ETS № 108), відкрита для підписання 28 січня 1981 року, набула чинності для України 01 січня 2011 року. Відповідні частини цієї Конвенції передбачають: