Договору від 25 березня 1957 року ( 994_017 ) про створення ЄЕС... проголошує свободу створення установ громадянами будь-якої держави-члена на території іншої держави-члена, забороняючи всі види дискримінації за ознакою громадянства щодо права займатися самостійним працевлаштуванням, створювати власні підприємства і керувати ними. Це положення... стало нормою "прямого застосування" у законодавстві Греції з 1 січня 1981 року, коли набрав чинності Договір, без необхідності заздалегідь вносити зміни до законодавства Греції для узгодження із законодавством Співтовариства.
Зазначене положення, що перешкоджає особам з негрецьким громадянством одержати дозвіл на створення frontistirion з метою навчання іноземних мов, у тій частині, в якій воно стосується громадян інших держав - членів Європейських співтовариств, суперечить статті 52 Договору ( 994_017 ) (рішення N 147/86 Суду ЄС від 15 березня 1988 року "Комісія проти Грецької Республіки"), оскільки, враховуючи викладені вище міркування, з 1 січня 1981 року воно не має законної сили. Отже, оскаржене рішення (про відмову задовольнити прохання заявника), що грунтується на помилковій підставі, відповідно до якої оскаржена перешкода і далі застосовується до осіб з негрецьким громадянством, без урахування того, чи це громадяни інших держав - членів Європейських співтовариств, а чи громадяни держав-нечленів, є незаконним і тому має бути скасоване.
Таким чином, розглянуту заяву слід задовольнити.
На цих підставах
...
Верховний адміністративний суд визнає недійсним рішення голови Родоського відділу середньої освіти від 12 квітня 1988 року.
..."
14. 3 липня 1989 року два об'єднання власників шкіл типу "frontistirion" і троє власників таких закладів у Родосі подали до Верховного адміністративного суду апеляцію як треті особи (tirtanakopi) проти рішень N 1337/1989 і 1361/1989. 25 квітня 1991 року Верховний адміністративний суд відхилив цю апеляцію.
15. 8 серпня 1989 року заявники подали ще дві заяви до Додеканеського відділу середньої освіти з проханням надати відповідний дозвіл, долучивши до заяви рішення Верховного адміністративного суду. Вони наголосили на тому, що подальші зволікання з наданням дозволу не можуть бути виправдані. Однак вони не отримали жодної відповіді.
27 лютого 1990 року адвокат заявників знову звернувся до відділу освіти.
C. Розгляд у Родоському кримінальному суді
16. 28 травня 1990 року Родоський кримінальний суд розпочав справу в порядку приватного обвинувачення заявниками голови Додеканеського відділу середньої освіти та інших відповідальних державних службовців на підставі статті 259 Кримінального кодексу (див. пункт 24 нижче).
22 жовтня 1993 року кримінальний суд виніс рішення не на користь заявників, постановивши, що навіть якщо голова відділу діяв незаконно, не надаючи дозволу, то умислу - необхідного, згідно зі статтею 259, елементу для наявності складу злочину - встановлено не було.
D. Розгляд у Родоському цивільному суді першої інстанції
17. 14 листопада 1990 року заявники подали позов до Родоського цивільного суду першої інстанції про компенсацію (статті 914 і 932 Цивільного кодексу і статті 104 і 105 Вступного закону (Isagogikos Nomos) до Цивільного кодексу (див. пункт 26 нижче) шкоди, якої, на їхню думку, вони зазнали у зв'язку з відмовою адміністративних органів виконати рішення Верховного адміністративного суду (див. пункт 13 вище). Пан і пані Горнсбі вимагали відшкодування в розмірі 30025200 і 41109200 грецьких драхм відповідно за матеріальні збитки і втрату прибутку, а також 100000000 за моральну шкоду.
18. 30 січня 1992 року Родоський цивільний суд першої інстанції оголосив заяву неприйнятною (рішення N 32/1992) на тій підставі, що питання, подане на розгляд цього суду, належить до юрисдикції адміністративних судів.
E. Розгляд у Родоському адміністративному суді
19. 3 липня 1992 року заявники подали до Родоського адміністративного суду позов проти держави про компенсацію шкоди. Вони, зокрема, керувалися статтею 914 Цивільного кодексу і статтею 105 Вступного закону до Цивільного кодексу. Крім того, вони стверджували, що компенсація має покривати не тільки матеріальні збитки та моральну шкоду, якої вони вже зазнали, а й шкоду, якої вони зазнаватимуть далі, доки адміністративні органи не нададуть їм необхідний дозвіл.
15 грудня 1995 року в рішенні N 346/1995 адміністративний суд погодився з тим, що адміністративні органи незаконно відмовилися розглянути заяву пані Горнсбі від 12 березня 1984 року з проханням надати дозвіл (див. пункт 8 вище) і що після опублікування рішень Суду ЄС і Верховного адміністративного суду (див. пункти 9 і 13 вище) вони не виконали їх. Однак, враховуючи те, що заявники належним чином не обгрунтували розміру шкоди, якої вони, за їхніми твердженнями, зазнали, суд постановив провести додаткове розслідування.
F. Заяви до міністра освіти
20. 20 квітня 1990 року заявники звернулися до міністра освіти з проханням втрутитися у цю справу. Вони звернулися до нього знову 14 січня і 29 січня 1991 року, а 25 жовтня 1991 року - також до міністра, відповідального за управління справами Кабінету.
21. 14 січня 1993 року голова Додеканеського відділу середньої освіти повідомив заявників про свого листа до міністра освіти із запитом про те, чи може він видати необхідний дозвіл з огляду на рішення Верховного адміністративного суду від 25 квітня 1991 року (див. пункт 14 вище). 3 травня 1993 року він повідомив, що знову надіслав листа до міністра, в якому нагадував, що з часу винесення зазначених рішень Верховного адміністративного суду минуло вже два роки, а розгляд їхньої заяви досі не закінчено. Були ще три попередні листи до міністра, які залишилися без відповіді.
22. Президентським указом (N 211/1994), опублікованим 10 серпня 1994 року, було визнано право громадян держав - членів Європейських співтовариств створювати школи типу "frontistirion" у Греції (див. пункт 28 нижче). Однак ті, хто не має грецького свідоцтва про середню освіту, повинні скласти іспит з грецької мови та історії.
20 жовтня 1994 року міністр освіти звернувся до голови Додеканеського відділу середньої освіти з пропозицією поновити розгляд прохання заявників з огляду на указ президента N 211/1994 і тримати міністерство в курсі справ.
11 листопада 1994 голова відділу надіслав заявникам фотокопію указу і запропонував їм скласти іспит. У листі 7 лютого 1996 року він висловив здивування, що цього й досі не зроблено, оскільки іспит є необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття школи "frontistirion" і викладання в ній. Він повідомив, що їхня робота в школі "frontistirion" (яка належала грецькому громадянинові) є незаконною, згідно з відповідним новим законодавством, і запропонував їм врегулювати своє становище, якщо вони хочуть уникнути застосування законних санкцій.
II. Відповідне внутрішнє законодавство
A. Конституція
23. Пунктом 5 статті 95 Конституції 1975 року передбачено таке:
"Адміністративні органи зобов'язані виконувати рішення Верховного адміністративного суду, якими їхні рішення визнаються недійсними. Порушення цього зобов'язання передбачає відповідальність органу, який допустив це порушення, згідно з положеннями законодавства".
B. Кримінальний кодекс
24. Статтею 259 Кримінального кодексу передбачено таке:
"Порушення службового обов'язку
Державний службовець, який свідомо порушує службовий обов'язок з наміром незаконно отримати матеріальну вигоду для себе або інших осіб чи завдає шкоди державі або третій стороні, підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі строком до двох років, за винятком випадків, коли таке порушення підлягає покаранню відповідно до іншого положення, передбаченого кримінальним законодавством".
C. Цивільний кодекс
25. Відповідними статтями Цивільного кодексу передбачено таке: