"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".
А. Щодо прийнятності
16. Уряд надав зауваження, які були оскаржені заявником, стосовно вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, що вже були відхилені Судом у ряді рішень стосовно невиконання проти державних підприємств (див., наприклад, справу "Сокур проти України" ( 980_351 ), заява N 29439/02, ухвала від 16 грудня 2003 року, та справу "Трихліб проти України" ( 980_409 ), заява N 58312/00, пункти 39-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за тих же підстав.
17. Суд доходить висновку, що скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) піднімають питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи по суті. Він не вбачає підстав для оголошення їх неприйнятними. Тому Суд повинен оголосити їх прийнятними.
Б. Щодо суті
18. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявника Уряд стверджував, що не було порушено положень Конвенції ( 995_004 ).
19. Заявник не погодився.
20. Суд зазначає, що рішення Новогродівського міського суду від 9 квітня 1999 року залишається частково невиконаним протягом восьми років та двох місяців.
21. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у ряді подібних справ (див., наприклад, згадану вище справу "Сокур проти України" ( 980_351 ) та справу "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), заяви NN 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02 та 42814/02, пункт 45, ECHR-2004).
22. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, які могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
23. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Нарешті, заявник скаржився за пунктом 1 статті 2 та пунктом 1 статті 4 Конвенції ( 995_004 ) на низький рівень свого життя.
25. Однак, у світлі всіх наданих йому матеріалів, Суд вважає, що вони не вказують на ознаки порушення прав та свобод, закріплених Конвенцією ( 995_004 ) або протоколами до неї (див. згадану вище справу "Сокур проти України" ( 980_351 ).
26. Звідси випливає, що ця частина заяви повинна бути оголошена неприйнятною як повністю необґрунтована відповідно до пунктів 1,3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
27. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
28. Заявник вимагав 4558 євро матеріальної та 6000 євро моральної шкоди.
29. Уряд оскаржив цю скаргу як необґрунтовану.
30. Суд вважає, що Уряд повинен виплатити заявнику залишок боргу, який належить йому за судовим рішенням, що розглядається. Додатково, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 2600 євро нематеріальної шкоди.
Б. Судові витрати
31. Заявник не заявляв окремої вимоги з цього приводу, тому Суд нічого йому не присуджує.
В. Пеня
32. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу стосовно невиконання рішення, винесеного на користь заявника, прийнятною, а решту заяви неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушено статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявнику борг, який йому належить за досі невиконаним рішенням, а також 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) нематеріальної шкоди, які повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 12 липня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)