"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
18. Уряд не подав ніяких зауважень стосовно прийнятності скарг заявників.
19. Суд доходить висновку, що скарги заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) стосовно затримки у виконанні рішень Краснолуцького міського суду порушують питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не вбачає жодних причин для проголошення цих скарг неприйнятними. Відповідно Суд повинен проголосити їх прийнятними.
Б. Скарги за статтею 3 Конвенції ( 995_004 )
20. Пан Гончаров та пані Понтрягіна додатково скаржились за статтею 3 Конвенції ( 995_004 ), стверджуючи, що невиконання органами державної влади рішень, винесених на їх користь, спричинило їм жорстокі моральні та фізичні страждання.
21. Суд зауважує, що страждання, які мали б відчувати заявники, були такими, що їх не можна прирівняти до нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження у сенсі ст. З Конвенції ( 995_004 ) (див. справу "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom). рішення від 18 січня 1978 року, Series А по. 25, п. 162). Тому ця частина заяви повинна бути проголошена неприйнятною як повністю необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.
III. ЩОДО СУТІ
22. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що не було порушено пункт 1 статті 6 та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
23. Заявники не погодились.
24. Суд зазначає, що рішення на користь заявників не виконувались протягом тривалого часу. Очевидно, що періоди погашення заборгованості у справах заявників тривали більше чотирьох років.
25. Суд повторює, що вже констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., наприклад, справу "Сокур проти України" ( 980_351 ), згадану вище, пункти 36-37, та справу "Шаренок проти України" ( 980_235 ), N 35087/02, пункти 37-38, рішення від 22 лютого 2005 року).
26. Після вивчення всіх матеріалів справи Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, які б змогли переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
27. Відповідно у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
IV. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
28. В статті 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначено:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода, витрати та видатки
29. Заявники вимагали виплати матеріальної та нематеріальної шкоди в наступних сумах:
- п. Віктор Гончаров - 23 906,23 грн (3750 євро);
- пані Антоніна Понтрягіна - 11 289,78 грн (1770 євро);
- пані Валентина Іванова - 8913,74 грн (1400 євро) та
- п. Віктор Бульба - 11 033,29 грн (1730 євро).
30. Уряд зауважив, що вимоги п. Віктора Гончарова та пані Антоніни Понтрягіної повинні бути відхилені. Уряд погодився виплатити пані Валентині Івановій та п. Вікторові Бульбі заявлені суми у випадку визнання порушення Судом.
31. Взявши до уваги обставини справи та доводи сторін, Суд присуджує заявникам наступні суми стосовно всіх їхніх вимог та витрат, понесених під час провадження їх заяв у Суді (див., mutatis mutandis, справу "Шарко проти України" ( 980_387 ), N 72686/01, пункти 44-46, рішення від 19 квітня 2005 року):
- п. Віктору Гончарову - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро);
- пані Антоніні Понтрягіній - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро);
- пані Валентині Івановій - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро) та
- п. Віктору Бульбі - 1730 євро (одна тисяча сімсот тридцять євро).
Б. Пеня
32. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви;
2. Визнає скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) прийнятними, а скарги за статтею 3 Конвенції неприйнятними;
3. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити наступні суми в якості справедливої сатисфакції:
- п. Віктору Гончарову - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро);
- пані Антоніні Понтрягіній - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро);
- пані Валентині Івановій - 1400 євро (одна тисяча чотириста євро) та
- п. Віктору Бульбі - 1730 євро (одна тисяча сімсот тридцять євро), враховуючи будь-який податок, який може бути стягнутий з заявників;
(б) зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(в) після закінчення зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявників стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 30 листопада 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)