«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» (<...>) [ВП], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ
12. Заявник у заяві № 6314/18 подав також скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції, яка теж порушує питання за Конвенцією з огляду на усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішенні у справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, від 07 грудня 2006 року.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
14. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
4. Постановляє , що було порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо іншої скарги, висунутої відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).
5. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 листопада 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Лів ТІГЕРШТЕДТ
Голова
Йонко ГРОЗЄВ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви, дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Інші скарги відповідно до усталеної практики
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових та інших витрат
(в євро) - 1
1.
22271/14
07/03/2014
Віктор Васильович
ГЕВЕЛ
13/04/1977
Олександр Олексійович
Стахєєв
м. Кропивницький
16/05/2006
11/12/2009
29/01/2009
09/08/2013
2 роки, 8 місяців та 14 днів
3 інстанції
3 роки, 7 місяців та 30 днів
3 інстанції
500
2.
63645/17
19/08/2017
Наталя Володимирівна
ВАЛЬЧУК
22/02/1974
Дмитро Вікторович
Ягунов
м. Київ
25/03/2013
24/01/2017
29/09/2016
триває
3 роки, 6 місяців та 5 днів
1 інстанція
Більше 1 року та 8 місяців
1 інстанція
1 500
3.
6314/18
26/01/2018
Андрій Вікторович СЮР
10/04/1980
Ігор Юрійович
Годецький
м. Київ
07/12/2012
триває
Більше 5 років та 9 місяців
2 інстанції
Пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд: продовження застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов ’ язання, яке обмежує свободу пересування - 5 років і 3 місяці та досі застосовується
2 000
4.
7203/18
26/01/2018
В’ячеслав Юрійович ГРАЦІОТОВ
18/02/1991
Олексій Олегович
Глазов
м. Одеса
24/08/2010
10/10/2017
7 років, 1 місяць та 17 днів
3 інстанції
900
__________
- 1 Та додатково будь-який податок, що може бути стягнутий із заявників.