"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...".
A. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
16. Посилаючись на провадження, яке на цей час триває у національних судах з огляду на апеляційну скаргу Державного казначейства України на рішення від 10 квітня 2002 року (див. вище п. 9), Уряд стверджував, що зазначене рішення ще не набрало законної сили, та просив Суд відхилити цю заяву як передчасну.
17. Заявник не погодився з цим твердженням, стверджуючи, що рішення від 10 квітня 2002 року набрало законної сили та підлягає виконанню.
18. Суд зазначає, що спроби Державного казначейства України оскаржити зазначене рішення виявились невдалими. Отже, Суд відхиляє заперечення Уряду.
19. Суд зазначає, що заява заявника не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, Суд визнає її прийнятною.
B. ЩОДО СУТІ
20. У цій справі Уряд не надав будь-яких зауважень щодо суті.
21. Суд повторює, що вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в подібних справах (див., наприклад, "Лисенко проти України" ( 974_292 ) (Lysenko v. Ukraine), N 18219/02, п. 26, рішення від 7 червня 2007 року). Суд не знаходить підстав відходити від своєї прецедентної практики у цій справі.
22. Відповідно у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо тривалого виконання рішення, винесеного на користь заявника.
II. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
24. У якості відшкодування матеріальної шкоди заявник вимагав сплатити несплачений борг за рішенням від 10 квітня 2002 року та відшкодувати збитки, понесені через інфляцію, в розмірі 149 030 грн 67 коп (1). На підтвердження останньої вимоги заявник надав детальну калькуляцію на основі індексації інфляції, видану Державним комітетом статистики України. Він також вимагав 300 000 грн (2) відшкодування моральної шкоди.
---------------
(1) Близько 20 380 євро.
(2) Близько 41 025,90 євро.
25. Уряд оскаржив ці вимоги як завищені та безпідставні. Щодо вимоги про відшкодування інфляційних втрат Уряд стверджував, що ця вимога має бути відхилена через існування ефективного національного заходу, який був доступним для заявника і яким, на думку Уряду, він не скористався.
26. Суд зазначає, що не підлягає сумніву те, що держава досі має зобов'язання виконати це рішення.
27. Щодо вимоги, яка стосується інфляційних втрат Суд вважає, що немає необхідності розглядати цю вимогу на цьому етапі провадження, приймаючи до уваги існування провадження у національних судах, яке було направлено на встановлення суми цих витрат, понесених через бездіяльність державних виконавців (див. вище п. 11).
28. Також Суд звертає увагу на те, що заявник мав зазнати моральної шкоди через встановлені порушення. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості згідно із статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
29. Заявник вимагав 160 грн 95 коп. (3) компенсації поштових витрат.
---------------
(3) Близько 22 євро.
30. Уряд не оскаржив суму, яку вимагав заявник.
31. Розглянувши позицію Уряду, Суд присудив заявнику 22 євро за цією вимогою.
C. Пеня
32. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити:
i) несплачений борг за рішенням від 10 квітня 2002 року;
ii) 2000 (дві тисячі) євро відшкодування моральної шкоди та 22 (двадцять два) євро відшкодування судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум. Ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 16 квітня 2009 року згідно з пунктами 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Райт МАРУСТ