"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
A. Щодо прийнятності
23. Уряд надав заперечення щодо вичерпання заявницею національних засобів юридичного захисту та прийнятності ratione personae, які вже було відхилено у кількох схожих справах (див. "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Ukraine), N 48757/99, від 18 червня 2002 року, та "Скубенко проти України" (Skubenko v. Ukraine), N 41152/98, від 6 квітня 2004 року). Суд відхиляє ці заперечення з тих же причин.
24. Суд дійшов висновку, що скарги заявниці за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) порушують питання факту та права за Конвенцією, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд вважає, що немає підстав визнавати їх неприйнятними.
B. Щодо суті
1. Скарги заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 )
25. У своїх зауваженнях Уряд нагадав, що судове рішення від 16 січня 2002 року, винесене на користь заявниці, було виконане у повному обсязі. Також Уряд наголошував, що виконавча служба вжила всі необхідні заходи для виконання рішення, винесеного на користь заявниці.
26. Заявниця не погодилася.
27. Суд зауважує, що рішення від 16 січня 2002 року залишалося невиконаним протягом одного року та десяти місяців.
28. Суд повторює, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) в багатьох справах, схожих до цієї (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), згадана вище, пункти 39-42 та пункти 53-55).
29. Дослідивши всі матеріали справи, які є у його розпорядженні, Суд зазначає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, який переконав би Суд дійти іншого висновку у цій справі.
30. Таким чином, у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
2. Скарга заявниці відповідно до статті 13 Конвенції ( 995_004 )
31. Уряд стверджував, що заявниця мала ефективний засіб юридичного захисту у своєму розпорядженні, але не скористалася ним.
32. Заявниця не погоджується.
33. Беручи до уваги свою практику. Суд вважає, що заявниця не мала ефективного засобу юридичного захисту, що передбачено статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), для компенсації шкоди, заподіяної у зв'язку з затримкою цього провадження (див. "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), згадана вище, пункт 48). Відповідно було порушення.
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
34. Наприкінці заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 3 Протоколу N 7 до Конвенції ( 994_804 ) на те, що розмір відшкодування, присудженого їй рішенням від 16 січня 2002 року, був необґрунтовано низьким.
35. Проте, у світлі всіх матеріалів, які знаходяться у його розпорядженні, Суд встановлює, що вони не містять будь-яких ознак порушення прав та свобод, встановлених Конвенцією ( 995_004 ) та протоколами до неї.
36. Таким чином, ця частина заяви має бути оголошена неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до пунктів 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
37. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
38. Заявниця вимагала 6000 євро відшкодування моральної шкоди.
39. Уряд зауважив, що вимоги заявниці надмірні і необґрунтовані.
40. Суд вважає, що заявниця мала зазнати певної моральної шкоди. Вирішуючи на засадах справедливості, він присуджує заявниці 500 євро відшкодування моральної шкоди.
В. Судові витрати
41. Заявниця не подала жодних вимог щодо відшкодування витрат. Відповідно Суд нічого не присуджує.
С. Пеня
42. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу щодо тривалого виконання судового рішення, винесеного на користь заявниці, та щодо відсутності ефективних засобів юридичного захисту прийнятними, а решту скарг неприйнятними;
2. Постановляє, що у цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що у цій справі було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що у цій справі було порушено статтю 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці 500 (п'ятсот) євро моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми, які повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) після сплину зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 20 грудня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)