"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів"
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
14. Уряд надав такі ж заперечення щодо статусу жертви заявників та невичерпання заявниками національних засобів захисту, які Суд вже відхиляв у рішенні по справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (див. вищевказане рішення по справі "Ромашов проти України", пп. 23-33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же підстав.
15. Суд доходить висновку, що заява порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ
16. У своїх зауваженнях Уряд наполягав, що у цій справі не було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (так як і у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ), п. 37; "Войтенко проти України" ( 980_223 ), рішення від 29 червня 2004 року, N 18966/02, п. 37).
17. Заявники не погодились з цим твердженням.
18. Суд зазначає, що рішення міського суду від 9 березня, 21 та 29 грудня 1999 року залишались невиконаними більш ніж п'ять років і вісім місяців та чотири роки і одинадцять місяців, відповідно.
19. Суд нагадує, що вже встановлював порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у справах, які порушували такі ж питання, як і у цій справі (див., наприклад, вищевказане рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), пп. 39-43 та пп. 53-55).
20. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодного факту або аргументу, які б переконали Суд дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) було порушено.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
22. Перший заявник просив відшкодувати матеріальну шкоду у сумі 2729,61 грн. (приблизно 447 ЄВРО) та нематеріальну шкоду у сумі 3000,00 ЄВРО.
23. Другий заявник просив відшкодувати матеріальну шкоду у
сумі 1126,99 грн. (приблизно 185 ЄВРО) та нематеріальну шкоду у сумі 1000,00 ЄВРО.
24. Уряд не заперечував суми, які заявники просили відшкодувати з огляду на нематеріальну шкоду.
25. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує першому заявнику загальну суму компенсації матеріальної та нематеріальної шкоди у розмірі 3000,00 ЄВРО та другому заявнику загальну суму компенсації матеріальної та нематеріальної шкоди у розмірі 1000,00 ЄВРО.
Б. Витрати
26. Щодо цього заявник не надав жодних скарг в межах встановленого строку, відповідно, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
27. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського Центрального Банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ, СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним, відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити першому заявнику 3000,00 ЄВРО (три тисячі ЄВРО) та другому заявнику 1000,00 ЄВРО (одну тисячу ЄВРО) з огляду на матеріальну та нематеріальну шкоду; валюта платежу має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявників;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належних заявникам сум на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського Центрального Банку, плюс три відсотки з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку.
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Секції С.Доллє
Голова Секції Ж.-П.Коста