Суд приймає до уваги вищевказані міркування щодо статусу ліквідаційної комісії (див. пп. 65-67). Проте Суд вважає необхідним розглянути питання про вичерпання, оскільки воно було підняте Урядом. Він зауважує, що виконання рішення, яке розглядається, було в юрисдикції ВДВС до призначення ліквідаційної комісії і передачі до неї виконавчих листів (27 червня 2002 року). Тому було б незрозумілим припускати, що заявник мав би розпочати додаткове провадження у Господарському суді Запорізької області з вимогою виконати рішення відносно підприємства, яке не мало ніякої юрисдикції щодо виконавчого провадження і de facto не існувало (див. п. 17 і п. 35). Щодо можливості подачі скарг на ліквідаційну комісію після 27 червня 2002 року Суд вважає, що з відмови Господарського суду Запорізької області розглядати скарги заявника (див. п. 44-46), випливає, що цей засіб захисту, за обставин цієї справи, не міг надати заявнику очікувань на успіх і був неефективним. Більше того, ліквідаційна комісія припинила своє існування 23 липня 2002 року із укладенням мирової угоди між сторонами провадження у справі про банкрутство. Проте, незважаючи на ці міркування, та, приймаючи до уваги той факт, що Уряд не може нести відповідальність за дії або бездіяльність ліквідаційної комісії, Суд вважає, що у цій частині заяви має бути відмовлено як у такій, що неприйнятна правилу ratione personae.
(д) Невиконання рішення суду від 24 лютого 1998 року Спільним підприємством "Іскра" після укладення мирової угоди