Суд нагадує, що, згідно з пунктом 1 статті 35 Конвенції ( 995_004 ), він може прийняти питання до розгляду тільки після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту - відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права (див. ухвалу у справі "Воробйова проти України" від 17 грудня 2002 року, N 27517/02). Суд зазначає, що вже вирішував питання щодо вичерпання національних засобів захисту у ряді рішень (див. серед інших рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) від 27 липня 2004 року, N 67534/01, п. 27). Зокрема, Суд встановлював, що заявник не мусить використовувати національні засоби захисту, якщо боржником є орган державної влади, а також якщо відсутність відповідних законних засобів стає на перешкоді виконавчому провадженню або держава бере на себе відповідальність за борги державного підприємства (див. згадане рішення у справі "Ромашов проти України", п. 31). У цій справі боржник не є державним підприємством, однак скарга заявника базується на невиконанні, що стосується стверджуваної бездіяльності щодо виконання рішення національними державними органами, а не бездіяльності підприємства-боржника.