Заявник не погодився. Він зазначив, що виконавче провадження щодо стягнення з юридичної особи, яка не була оголошена банкрутом, було справою ВДВС. У разі оголошення підприємства, що розглядається, банкрутом, ВДВС мав передати виконавчі листи ліквідаційній комісії відповідного підприємства. Це не значить, що виконавче провадження має бути закінчене. Ліквідаційна комісія у цій справі була призначена 20 серпня 1997 року ухвалою Арбітражного суду Запорізької області (див. п. 9). Проте фактично вона не існувала майже протягом чотирьох років, таким чином, було неможливо оскаржити її дії або бездіяльність (див. п. 17, 35). Заявник зазначив, що затримка, що виникла з вини ВДВС та національних судів, полягала у неспроможності відстежити ефективну процедуру ліквідації СП "Іскра", а також у виплаті компенсації за борги підприємства. Він оскаржував цю затримку до національних судів, які щодо цього були обізнані, але не припинили порушення його прав. Далі він зазначав, що незважаючи на той факт, що відстежувати роботу ліквідаційної комісії не було його обов'язком, він все ж таки намагався звернутись до неї зі скаргою про невиконання рішення від 24 лютого 1998 року. Проте він не отримав жодної відповіді на свої скарги від голови (de facto) ліквідаційної комісії, крім того, Господарський суд Запорізької області навіть не розглядав скаргу по суті.