"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
19. Уряд стверджував, що заявник втратив статус жертви після виконання рішення, винесеного на його користь. Уряд також зазначав, що заявник не вимагав компенсації матеріальної шкоди, спричиненої в результаті тривалого невиконання рішення суду і, таким чином, він не вичерпав національні засоби юридичного захисту.
20. У низці справ Суд вже відхиляв заперечення, подібні до цих (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 27-35, 29 червня 2004 року, та "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, пп. 26-27, 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення повинні бути відхилені з таких же підстав.
21. Суд зазначає, що скарги заявника не є явно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав.
B. Щодо суті
22. У своїх зауваженнях Уряд стверджував про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (так само, як у зазначених вище справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov), п. 37 та "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko), п. 37).
23. Заявник не погодився.
24. Суд зазначає, що рішення Шахтарського міського суду від 21 листопада 2000 року залишалось невиконаним близько двох років.
25. Суд нагадує, що він вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., наприклад "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, пп. 34-37, 26 квітня 2005 року, та згадану вище справу "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov), пп. 42-46).
26. Вивчивши всі аргументи, подані сторонами, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, який міг би переконати його дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
27. Заявник також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на результат провадження у національних судах, стверджуючи про те, що присуджена йому сума була незадовільною.
28. Суд зазначає, що остаточне рішення (у розумінні пункту 1 статті 35 Конвенції ( 995_004 )) у справі заявника було винесено Шахтарським міським судом 21 листопада 2000 року, відповідно з цієї дати пройшло більше ніж шість місяців до моменту подачі заяви до Суду. Скарга заявника на зазначене вище рішення, подана до Верховного Суду України, відповідно до нової касаційної процедури не може прийматись до уваги, оскільки ця процедура не є засобом юридичного захисту у сенсі пункту 1 статті 35 Конвенції щодо справ, у яких остаточні рішення були винесені до 29 червня 2001 року (див. ухвалу "Приставська проти України" (Prystavska v. Ukraine), N 21287/02, 17 грудня 2002 року). Відповідно ця частина заяви була подана запізно та повинна бути відхилена згідно з пунктами 1 та 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
29. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
30. Заявник вимагав 100 000 грн (приблизно 13 500 євро) компенсації моральної шкоди.
31. Уряд зазначив, що заявник не зазнав будь-якої шкоди, а також, що в будь-якому випадку вимоги заявника були надмірними.
32. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд вважає розумним присудити заявнику загальну суму 500 євро компенсації моральної шкоди, яку в інтересах спадкоємців заявника отримає пан Федорці Юрій Михайлович.
B. Судові витрати
33. Заявник не заявив жодних вимог з цього приводу у визначений строк; відповідно Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
34. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ), яка стосується невиконання рішення суду, винесеного на користь заявника, прийнятною, а інші скарги неприйнятними;
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити сину заявника, пану Федорці Юрію Михайловичу, в інтересах спадкоємців заявника 500 (п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди. Ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 31 січня 2008 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)