"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
15. Сторони не надали будь-яких зауважень щодо прийнятності цієї скарги.
16. Суд зазначає, що скарга заявника на тривале невиконання рішень, про які йдеться, не є явно необґрунтованою у сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, Суд визнає її прийнятною.
B. Щодо суті
17. У своїх зауваженнях щодо суті справи Уряд стверджував, що не мало місця порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
18. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними упродовж 7 років і 6 місяців та 6 років і 11 місяців відповідно.
19. Суд нагадує, що вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в подібних справах (див., серед інших рішень, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 39-43 та пп. 53-55, рішення від 29 червня 2004 року, та "Дубенко проти України" ( 980_251 ) (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, пп. 44-47 та пп. 50-51, рішення від 11 січня 2005 року). У даній справі Суд не знаходить підстав відхилятись від своєї прецедентної практики.
20. Таким чином, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) стосовно тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявника, та порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає таке:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
22. В якості відшкодування матеріальної шкоди заявник вимагав виплати заборгованості, належної йому за рішеннями суду. Він також вимагав 1000 євро відшкодування моральної шкоди.
23. Уряд стверджував, що обов'язок виконати рішення, винесені на користь заявника, є безсумнівним. Однак Уряд вважав вимогу щодо відшкодування моральної шкоди надмірною та необґрунтованою.
24. Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними, Уряд повинен сплатити заявнику несплачену заборгованість. Суд вважає, що заявник мав би зазнати моральної шкоди в результаті встановлених порушень. Таким чином, Суд присуджує заявнику суму, яку він вимагає.
B. Судові витрати
25. Заявник також вимагав 31,852 (1) гривень судових витрат, понесених під час розгляду справи в Суді.
---------------
(1) Близько 5 євро.
26. Уряд не заперечував проти цієї вимоги.
27. Суд вважає належним присудити заявнику 5 (п'ять) євро відшкодування судових витрат.
C. Пеня
28. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятною, а решту заяви - неприйнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ) держава-відповідач має сплатити:
(i) заборгованість, яка належить заявнику до виплати за рішеннями від 13 грудня 2000 року та 31 липня 2001 року;
(ii) 1000 (одна тисяча) євро відшкодування моральної шкоди та 5 (п'ять) євро судових витрат. Ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто із заявника;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 липня 2008 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова секції Пеер ЛОРЕНЦЕН