Ця конкретна справа відзначається непроведенням державою-відповідачем належного розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження, ненаданням нею доказів, здатних продемонструвати дотримання державою свого обов’язку здійснити медичний огляд заявника при поміщенні його під варту, а також ненаданням нею Суду відповідних документів, зокрема власне висновку судово-медичної експертизи за наслідками такого медичного огляду чи то у травні, чи то у вересні 2003 року.
На додаток до цього довгого переліку серйозних порушень обов’язків зі сторони держави ті докази, які є в розпорядженні Суду, підтверджують, що заявник неодноразово скаржився на жорстоке поводження з боку міліції 7 травня 2003 року. Як він стверджує, його били по голові, били кулаками, погрожували вбивством та зґвалтуванням, змушували перебувати в наповненому димом протигазі, а також жорстоко били, після чого він зізнався у вчиненні злочину. Докази також свідчать про те, що на його тілі були помітні синці, які співпадали у часі із періодом тримання заявника під вартою. Також встановлено, що судово-медичний експерт дійшов висновку, що синці на його грудях були спричинені «ударами кулаком», та що цей висновок було взято до уваги національним судом (п. 36).
Незважаючи на вищенаведене, більшість суддів відмовляється зробити юридичний висновок щодо відповідальності стосовно суті скарг заявника та відмовляється констатувати, що жорстоке поводження насправді мало місце. У пункті 73 більшість суддів наводять принцип Томасі, який наголошує, що коли особа затримується міліцією здоровою, але при звільненні з-під варти у неї виявляють тілесні ушкодження, на державу покладається обов’язок надати правдоподібне пояснення щодо причин виникнення цих ушкоджень, а якщо цього зроблено не буде, це свідчитиме про порушення питання за статтею 3 Конвенції - 1 . Але одразу після цього більшість відмовляється від своїх слів та звинувачує заявника у тому, що він не переконав нас, що не мав тілесних ушкоджень, коли його було поміщено під варту, та за невстановлення «поза розумним сумнівом», що насправді саме працівниками міліції заявнику було завдано виявлених у нього тілесних ушкоджень.
__________
- 1 Рішення від 27 серпня 1992 року у справі «Томасі проти Франції» (Tomasi v. France), Series A № 241-A.
Важко передбачити, яких саме додаткових доказів могла очікувати від заявника більшість. Чи міг він передбачити, що він буде втягнутий в переховування на час його транспортування з Києва 7 травня 2003 року? Чи мав він тоді попросити працівників міліції відхилитися від маршруту його конвоювання до Пирятина, аби його міг оглянути лікар? Чи міг він знати, що йому потрібна буде медична довідка про відсутність тілесних ушкоджень станом на ту дату, аби він згодом міг довести, що саме у відділенні міліції йому завдали тілесних ушкоджень? Чи повинен був він знати, що Європейський суд з прав людини очікуватиме від нього такого рівня доказування, одночасно констатуючи при цьому очевидну нездатність органів влади провести розслідування його серйозних скарг своєчасно та належним чином?
Якщо Суд вимагає від заявника надати додаткові докази своїх тверджень, він покладає на нього тягар, «який виконати так само неможливо, як і несправедливо цього вимагати» - 2 . Якщо особа, що знаходиться під вартою, висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку міліції у порушення статті 3 Конвенції, саме органам влади належить розслідувати цю скаргу - 3 . Це включає надання контрдоказів того, що будь-яких тілесних ушкоджень було завдано до поміщення під варту, або вони були наслідком законних дій, зафіксованих документально. Органи влади зобов’язані вести належні записи стосовно тримання особи під вартою та завжди бути готовими переконливо прозвітувати про будь-які тілесні ушкодження. У цій справі не було надано жодних контрдоказів і не було запропоновано жодного «переконливого пояснення». «Предмети оточуючої обстановки» є причиною тілесних ушкоджень, які власне державний судово-медичний експерт описав як «синці на грудях від ударів кулаком». Таке запропоноване Урядом пояснення є просто непереконливим.
__________
- 2 Див. частково відмінну думку судді Дж. Бонелло у рішенні від 11 квітня 2000 року у справі «Везнедароглу проти Туреччини» (<…>), заява № 32357/96.
- 3 Рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), n. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII.
За обставин, коли держава-відповідач не надала жодних медичних документів, які б підтверджували, що при поміщенні під варту заявник перебував у доброму здоров’ї, якщо її власні суди беруть до уваги судово-медичні докази, які підтверджують, що тілесні ушкодження, виявлені під час тримання під вартою, були спричинені «ударами кулаком», та коли не було проведено належного та ефективного розслідування скарг про жорстоке поводження, я не можу не дійти думки, що має бути зроблений відповідний висновок щодо вини держави. Якщо правила доведення вимагають іншого висновку, то за обставин цієї справи вони становлять собою, як це охарактеризував суддя Бонелло, «згубну втечу від реальності» - 4 . Отже, я констатую порушення матеріально-правового аспекту статті 3 Конвенції.
__________
- 4 Див. особливу думку Бонелло Дж. у рішенні у справах «Ангуелова проти Болгарії» (Anguelova v. Bulgaria), заява № 38361/97, ECHR 2002-IV.