I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
15. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявника.
16. Суд зазначає, що скарги заявника за п. 1 статті 6 та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) щодо затримки у виконанні рішення від 9 жовтня 1998 року порушують питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Він не вбачає причин для визнання цих скарг неприйнятними. Таким чином, Суд оголошує їх прийнятними.
II. ЩОДО СУТІ
17. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявника Уряд стверджував, що не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
18. Заявник не погодився з цим.
19. Суд зазначає, що рішення Краснолуцького міського суду від 9 жовтня 1993 року залишалось невиконаним протягом шести років та десяти місяців.
20. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у подібних справах (див., наприклад, справу "Сокур проти України" ( 980_351 ), цитовану вище, пункти 36-37, та справу "Шаренок проти України" ( 980_235 ), N 35087/02, пункти 37-38, від 22 лютого 2005 року).
21. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б примусити його дійти інших висновків у цій справі.
22. Отже, було порушено п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявник стверджував, що зазнав певних моральних та матеріальних збитків через тривале невиконання рішення. Однак він не зміг визначити суму своїх вимог.
25. Уряд стверджував, що заявник не надав вимоги щодо справедливої сатисфакції протягом періоду, визначеного Судом, і просив Суд нічого не присуджувати.
26. Суд зазначає, що заявник не надав своїх вимог щодо справедливої сатисфакції, як це було йому запропоновано Судом після отримання зауважень від Уряду. Однак заявник підтвердив свої вимоги, пред'явлені ним під час подання даної заяви до Суду. З урахуванням обставин справи та прецедентної практики Суду Суд присуджує заявникові 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) з огляду на відшкодування моральної шкоди (див. рішення у справі "Крячков проти України" ( 974_050 ), від 1 червня 2006 року, заява N 7497/02, п. 30).
Б. Судові витрати
27. Заявник не просив відшкодувати судові витрати. Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
28. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника прийнятною;
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику суму, що складає 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) як компенсацію нематеріальної шкоди, враховуючи будь-який податок, який може бути стягнутий з заявника; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(б) після закінчення зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 30 листопада 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)