"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
A. Щодо прийнятності
14. Уряд подав зауваження, з якими не погодилась заявниця, подібні до тих, які Суд уже відхиляв у низці своїх рішень стосовно невиконання судових рішень у справах, де відповідачем були державні установи (див. рішення у згаданій вище справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), пункти 27-31, та рішення у згаданій вище справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), пункти 28-32). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за цих же підстав.
15. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 піднімає питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Він не вбачає підстав для оголошення її неприйнятною. Отже Суд оголошує її прийнятною.
B. Щодо суті
16. Уряд наполягав, що затримка у виконанні рішення, винесеного на користь заявниці, була розумною та була спричинена відсутністю коштів у державному бюджеті. Уряд також стверджував, що державна виконавча служба вжила всіх можливих заходів для виконання рішення.
17. Заявниця не погодилась.
18. Суд зауважує, що рішення від 22 квітня 2003 року залишається невиконаним протягом чотирьох років та шести місяців після набрання ним законної сили 23 травня 2003 року.
19. Суд нагадує, що він вже неодноразово констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, що піднімали питання, подібні до тих, що розглядаються за цією заявою (див., наприклад, рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ) (Shmalko v. Ukraine), заява N 60750/00, та рішення у згаданій вище справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine)).
20. Проаналізувавши всю надану йому інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку у даній справі.
21. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
23. Заявниця вимагала належну їй заборгованість за рішенням суду та 3000 євро матеріальної і моральної шкоди.
24. Уряд стверджував, що ця вимога є необґрунтованою та надмірною.
25. Оскільки заявниця вимагала кошти, присуджені рішенням, що розглядається, то Суд вважає, що Уряд повинен виплатити належну їй заборгованість (див. пункт 5 вище) як відшкодування матеріальної шкоди. Щодо решти вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявниці 1800 євро моральної шкоди.
B. Судові витрати
26. Заявниця вимагала компенсувати їй 300 євро витрат, понесених на юридичну допомогу під час провадження у Суді.
27. Уряд не погодився з цією вимогою.
28. З огляду на надану йому інформацію та викладені вище критерії Суд відхиляє цю вимогу.
29. Заявниця вимагала також 7 євро відшкодування поштових витрат, які вона понесла під час виконавчого провадження та провадження у Суді. Суд вважає за належне присудити заявниці цю суму.
C. Пеня
30. Суд вважає за доцільне призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що було порушено статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці:
- заборгованість за рішенням національного суду, яка досі належить до виплати;
- 1807 (тисячу вісімсот сім) євро моральної шкоди та судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
(b) вищезазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з вказаної суми;
(c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 31 січня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)