"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
12. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності вищевказаних заяв.
13. Суд зазначає, що ці заяви не є явно необґрунтованими у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд далі зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Відповідно ці заяви мають бути визнані прийнятними.
B. Щодо суті
14. У своїх зауваженнях щодо суті заяв заявників Уряд заперечував факт порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
15. Заявники не погодилися з даним твердженням.
16. Суд вказує на те, що рішення, винесені на користь заявників, не виконувались протягом значного проміжку часу. А саме, період виплати заборгованості тривав два роки і п'ять місяців та чотири роки і два місяці відповідно.
17. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., з-поміж багатьох інших справ, справу "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine, вказану вище, пункти 36-37) та справу "Анацький проти України" ( 974_005 ) (Anatskiy v. Ukraine, N 10558/03, пункти 21-23, рішення від 13 грудня 2005 року).
18. Розглянувши всі матеріали, надані сторонами, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, який би міг переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
19. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
20. Суд не вважає за необхідне розглядати за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) ту саму скаргу щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Перший заявник скаржився на те, що затримка у виплаті заборгованості із заробітної плати призвела до порушення його прав, передбачених статтею 2 Конвенції ( 995_004 ). Він також скаржився на порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції щодо неможливості порушення кримінальної справи щодо виконавчого директора компанії-боржника.
22. Уважно розглянувши ці аргументи, виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ).
23. З цього слідує, що частина заяви має бути визнана неприйнятною, оскільки є явно необґрунтованою відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
25. Перший заявник зазначив, що він зазнав матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з тривалою відсутністю можливості використати свої гроші, а саме в той час він не міг встановити опалення свого будинку. Однак він не зміг вказати суму відшкодування, та звернувся до Суду з клопотанням вирішити це питання на засадах справедливості.
26. Другий заявник вимагав 8000 євро відшкодування моральної шкоди.
27. Уряд заявив, що заявники не обґрунтували свої вимоги.
28. Суд погоджується з Урядом, що перший заявник не обґрунтував вимогу щодо матеріальної шкоди, і тому відхиляє цю вимогу.
29. З іншого боку, Суд бере до уваги те, що обидва заявники мали зазнати певну моральну шкоду в результаті визнаних порушень (див. рішення у справі "Сілка проти України" ( 974_187 ) (Silka v. Ukraine, заява N 3624/03, пункт 23, 18 січня 2007 року). Здійснюючи оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує першому заявнику 600 євро і другому заявнику 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
30. Перший заявник також вимагав 85,43 грн. (15 євро) відшкодування поштових витрат та надав копії чеків про оплату поштових послуг.
31. Другий заявник вимагав 1900 гривень (275 євро) відшкодування за надану правову допомогу. Він надав чек на вищевказану суму, датований 26 вересня 2005 року, який не містить конкретної інформації щодо характеру отриманої правової допомоги.
32. Уряд не коментував ці вимоги.
33. У відповідності до практики Суду заявник не може отримати відшкодування витрат, якщо не доведено, що вони були дійсно понесені, були необхідними та розумними щодо кількості.
34. У цій справі, виходячи з наявної інформації та вказаних критеріїв, Суд присуджує першому заявнику повну суму, яку він вимагав на відшкодування поштових витрат.
35. Щодо вимог другого заявника про відшкодування витрат на правову допомогу Суд вирішує, що з документального підтвердження заявника не є зрозумілим, чи звертався він за правовою допомогою у зв'язку із доведенням фактів порушення у даній справі. Крім того, що стосується провадження за Конвенцією, Суд звертає увагу, що ця справа не була складною, і заявнику було дозволено використовувати російську мову, а також його представником не було подано жодних зауважень від імені заявника. За цих підстав Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
36. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви;
2. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо затримки у виконанні рішень, винесених на користь заявників, прийнятними, а решту заяв неприйнятною;
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
5. Постановляє, що немає потреби розглядати окремо скаргу про порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
6. Постановляє, що;
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити наступні суми відшкодування моральної шкоди та судових витрат:
- п. Віктору Деревенку - 615 (шістсот п'ятнадцять) євро;
- п. Володимиру Довгалюку - 1200 (одна тисяча двісті) євро, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум;
(b) ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
7.Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 листопада 2007 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря Дж.С.ФІЛЛІПС (J.S.Phillips)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (Р.Lorenzen)