"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
54. Уряд не погодився зі скаргою заявника.
55. Період, який має братися до уваги, починається 5 грудня 2002 року. Таким чином, цей період триває до теперішнього часу - п'ять років та чотири місяці. Процесуальні рішення у справі виносились судами трьох інстанцій. Справу по суті розглядали суди двох інстанцій. Станом на теперішній час провадження триває в суді першої інстанції.
A. Щодо прийнятності
56. Суд зазначає, що ця скарга не є очевидно необґрунтованою у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно вона має бути визнана прийнятною.
B. Щодо суті
57. Уряд стверджував, що справа була ускладненою, а провадження було тривалим в зв'язку з оскарженнями заявником рішень національних судів. Уряд також стверджував, що судові засідання неодноразово відкладалися в зв'язку з неявкою свідків та потерпілого до суду.
58. Заявник не погодився з аргументами Уряду. Він наполягав на тому, що державні органи в повній мірі відповідальні за надмірну тривалість провадження.
59. Суд нагадує, що при оцінюванні розумності тривалості провадження слід враховувати обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінку заявника та відповідних суб'єктів владних повноважень (див., серед інших, "Пєлісс'є та Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v. France) N 25444/94, п. 67).
60. Суд вважає, що, враховуючи природу злочину, в якому обвинувачувався заявник, справа не може вважатися складною. Суд також звертає увагу на неодноразові відкладення судових засідань в зв'язку з неявкою свідків та потерпілого до суду. Проте національні суди не вжили жодних заходів, необхідних для забезпечення присутності вказаних осіб в судових засіданнях для продовження розгляду справи.
61. Також Суд зазначає, що хоча провадження було зупинено в результаті подання заявником апеляційної скарги на постанову від 20 листопада 2003 року, загальна тривалість провадження не може вважатися розумною, особливо враховуючи той факт, що з травня 2006 року справа знаходиться на розгляді в суді першої інстанції, який не вживав необхідних заходів.
62. Суд часто встановлював порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) у справах, в яких порушувались схожі питання (див. рішення у справі "Пєлісс'є та Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi) вище).
63. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, здатних переконати Суд дійти іншого висновку в цій справі. Враховуючи прецедентну практику з питань, що розглядаються, Суд доходить висновку, що тривалість провадження у цій справі була надмірною і такою, що не відповідає вимозі "розумного строку".
64. Таким чином, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
65. Враховуючи висновки за п. 1 ст. 6, Суд доходить висновку, що немає необхідності встановлювати, чи було у цій справі порушення ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) (див., в цивільному контексті, "Кухарчук проти України" ( 974_189 ) (Kukharchuk v. Ukraine), N 10437/02, пп. 39-40, 10 серпня 2006 року).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
66. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
67. Заявник вимагав 5500 євро відшкодування матеріальної шкоди і 1500 євро - моральної шкоди, спричинених тривалим невиконанням рішення від 23 жовтня 2002 року. Він також вимагав 1000 євро відшкодування моральної шкоди, спричиненої тривалим кримінальним провадженням.
68. Уряд не погодився з цією вимогою.
69. Щодо вимоги заявника з приводу відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої тривалим невиконанням рішення від 23 жовтня 2002 року, Суд вважає, що у заявника залишається право вимагати в ході національного провадження відшкодування виконання зазначеного рішення. У той же час Суд повторює, що рішення, в якому Суд констатував порушення, накладає на державу-відповідача обов'язок припинити порушення та виправити наслідки порушення у такий спосіб, щоб відновити настільки, наскільки це можливо, ситуацію, що передувала порушенню (див. рішення у справах "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п. 35, 27 травня 2004 року, та "Іатрідіс проти Греції" (latridis v. Greece) (just satisfaction), N 31107/96, п. 32). Таким чином, Суд доходить висновку, що обов'язок держави виконати рішення, винесене на користь заявника, залишається безспірним (див. рішення у справах "Блануца проти України" ( 974_323 ) (Blanutsa v. Ukraine), N 35274/03, п. 39, від 20 вересня 2007 року, та "Фатеєв проти України" (Fateyev v. Ukraine), N 39265/02, п. 37, від 6 вересня 2007 року).
70. Щодо решти вимог заявника відносно справедливої сатисфакції Суд, вирішуючи на засадах справедливості, згідно зі статтею 41 Конвенції ( 995_004 ) присуджує заявнику 2500 (дві тисячі п'ятсот) євро компенсації моральної шкоди.
B. Судові витрати
71. Заявник також вимагав 100 євро відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи Судом.
72. Уряд заперечував проти виплати цієї суми.
73. Суд вважає, що сума, яка вимагається, має бути присуджена у повному обсязі.
C. Пеня
74. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника прийнятною.
2. Постановляє, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалого невиконання рішення від 23 жовтня 2002 року.
3. Постановляє, що мало місце порушення ст. 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо тієї ж скарги.
4. Постановляє, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості кримінального провадження проти заявника.
5. Постановляє, що немає необхідності розглядати скарги за ст. 13 Конвенції.
6. Постановляє, що:
(a) держава-відповідач повинна виконати рішення від 23 жовтня 2002 року, винесене Дзержинським районним судом м. Харкова на користь заявника, а також протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 ст. 44 Конвенції ( 995_004 ), сплатити заявникові наступні суми, які мають бути конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу:
(i) 2500 (дві тисячі п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнено із зазначеної суми;
(ii) 100 (сто) євро відшкодування судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнено із зазначеної суми;
(b) після спливу вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на вказану суму нараховуватиметься пеня (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.
7. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 24 квітня 2008 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (підпис)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (підпис)