"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...".
13. Суд зауважує, що скарги заявника стосуються двох рішень, затримки у виконанні яких є дуже різними. Таким чином, скарги щодо кожного рішення розглядатимуться окремо.
А. Скарги заявника щодо тривалості невиконання рішення від 27 грудня 2002 року
14. Уряд зазначав, що заявник не може вважатись жертвою порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ), оскільки рішення від 27 грудня 2002 року було повністю виконане.
15. Уряд далі стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби захисту, оскільки він не оскаржував рішення з метою змінити боржника (відповідача) у виконавчому провадженні. Уряд зазначав, що виплата грошового утримання судді у відставці була у сфері повноважень Державної судової адміністрації, а не Міністерства фінансів. Таким чином, Уряд вважав, що скарга має бути визнана неприйнятною.
16. Суд зазначає, що аналогічні зауваження Уряду стосовно статусу жертви заявника вже відхилялись (див. вищевказане рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 23-27). Суд не знаходить причини робити інший висновок у цій справі. Оскільки Уряд порушив питання щодо невичерпання національних засобів захисту, Суд не знаходить причин визнавати заявника відповідальним за те, що він не оскаржив рішення, яке було винесене на його користь. Більше того, у матеріалах справи відсутня інформація щодо того, що будь-якій стороні провадження, включаючи Міністерство фінансів, перешкоджалось оскаржити це рішення. Відповідно, Суд відхиляє заперечення Уряду.
17. Суд вважає, що цей аспект справи порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною.
Б. Скарги заявника щодо тривалості виконання рішення від 22 серпня 2002 року
18. Суд зауважує, що виконавче провадження щодо виконання рішення від 22 серпня 2002 року почалось 31 січня 2003 року і було закінчене відділом виконавчої служби 15 грудня 2003 року. Таким чином, період, протягом якого тривало виконавче провадження, тривав менш ніж одинадцять місяців. Суд зауважує, що з огляду на його висновки у схожих справах (див. ухвалу у справі "Корнілов та інші проти України", N 36575/02, від 7 жовтня 2003 року) цей період не є надто надмірним для скарги за Конвенцією ( 995_004 ). Таким чином, скарга заявника щодо тривалості виконання цього рішення є очевидно необґрунтованою у сенсі п. 3 статті 35 і має бути відхилена відповідно до п. 4 статті 35 Конвенції.
II. ЩОДО СУТІ
19. Суд розглядатиме скаргу заявника щодо тривалості виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2002 року.
20. Уряд надав такі ж аргументи (викладені у п. 14-15), стверджуючи, що п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) порушено не було.
21. Суд зауважує, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2002 року залишалось невиконаним приблизно два роки.
22. Відхиляючи аргументи Уряду, Суд нагадує, що він вже визнавав порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у справах, які стосувались подібних питань (див. рішення від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, пп. 39-43 та 53-55).
23. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) було порушено.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
25. Заявник не надав жодних вимог щодо справедливої сатисфакції. Відповідно, Суд нічого не присуджує.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та ст. 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) щодо тривалості виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2002 року прийнятною, іншу частину заяви заявника - неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ).
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 8 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції С.Доллє (S.Dolle)
Голова секції Ж.-П.Коста (J.-P.Costa)