"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
14. Уряд надав заперечення щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхиляв в інших справах (див., серед інших рішень, "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, рішення від 16 грудня 2003 року). Суд відхиляє ці заперечення з тих самих причин.
15. Суд вважає, що скарги заявника порушують питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для визнання скарг неприйнятними. Відповідно Суд визнає їх прийнятними.
B. Щодо суті
16. Уряд стверджував, що рішення, винесене на користь заявника виконано повністю і що затримка у його виконанні не була нерозумною в світлі обставин справи. Таким чином, Уряд стверджував що у цій справі не було порушено прав заявника за Конвенцією ( 995_004 ).
17. Заявник висловив заперечення. Він стверджував, що затримка у виплаті перевищила строк, який може вважатись розумним, і що рішення суду не було виконано повністю.
18. Суд нагадує, що 19 січня 2005 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, встановивши, що боржник повністю виконав рішення суду. Заявник не надав доказів стосовно свого твердження, що частина суми не була виплачена, та не вказав точної суми, що підлягала до виплати. Згідно з матеріалами справи заявник також не оскаржив постанови державного виконавця. За цих обставин Суд не має підстав піддавати сумніву твердження Уряду та вважає, що рішення від 18 жовтня 2000 року було виконано (див. "Гавриленко проти України" ( 980_413 ) (Gavrilenko v. Ukraine), N 29439/02, рішення від 16 грудня 2003 року).
19. 3 іншого боку, Суд зауважує, що період виконання рішення, яке розглядається, тривав чотири роки та три місяці.
20. Суд зазначає, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) в подібних справах (див., наприклад вищевказане рішення "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), пп. 36-37), та "Анацький проти України" ( 974_005 ) (Anatskiy v. Ukraine), N 10558/03, пп. 21-23, рішення від 13 грудня 2005 року).
21. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатного переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
22. Таким чином, у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
23. За цих обставин Суд не вбачає за необхідне розглядати ту ж саму скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), що й за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Заявник також скаржився, що затримка у ви у тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, не встановив жодних ознак порушення статей Конвенції ( 995_004 ), за якими скаржиться заявник.
26. Відповідно Суд відхиляє цю частину заяви як очевидно необґрунтовану відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
27. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
28. Заявник стверджував, що він зазнав матеріальної шкоди у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду, винесеного на його користь. Однак він не міг вказати точну суму. Він також вимагав 10 000 євро моральної шкоди.
29. Уряд висловив заперечення щодо цих вимог.
30. Суд не встановив причинного зв'язку між констатованим порушенням та матеріальною шкодою, яка вимагається. Відповідно Суд відхиляє цю вимогу. Проте Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, присуджує заявнику суму в розмірі 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
31. Заявник також вимагав 1000 євро відшкодування витрат на правову допомогу. Він надав квитанцію із вказаною сумою, підписану його адвокатом, п. С.Медведєвим, та копію договору щодо представництва інтересів заявника.
32. Уряд не погодився з цією вимогою.
33. Відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат у разі, якщо встановлено, що вони були необхідні, фактично понесені та є розумними за розміром. Беручи до уваги наявну інформацію та вищевказані критерії, Суд вважає за доцільне присудити заявнику 600 євро відшкодування судових витрат.
C. Пеня
34. Суд вирішує, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, має дорівнювати граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявника за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалого невиконання рішення суду, винесеного на користь заявника, прийнятними, а решту заяви - неприйнятною;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 1200 (одна тисяча двісті) євро відшкодування моральної шкоди та 600 (шістсот) євро відшкодування судових витрат. Ці суми має бути конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнутий із зазначених сум;
(b) після спливу вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 травня 2008 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)