"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
14. Уряд висунув заперечення стосовно вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд уже відхиляв у схожих справах, що стосувались невиконання рішень суду (див. ухвалу у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 16 грудня 2003 року, та вищевказане рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), пп. 27-31). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені за тих самих підстав.
15. Суд вважає, що ці скарги не є очевидно необґрунтовані у значенні пп. 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
III. ЩОДО СУТІ
А. Скарга заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 )
16. Уряд стверджував, що державним виконавцем були вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення, винесеного на користь заявника, та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не було.
17. Заявник заперечив позицію Уряду.
18. Суд зазначає, що період виконання рішення суду щодо виплати заборгованості у справі заявника тривав п'ять років та дев'ять місяців.
19. Суд повторює, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у багатьох подібних справах (див., наприклад, вищезазначене рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), п. 43).
20. Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи переконливого аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
21. Таким чином, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
В. Скарга заявника за статтею 13 Конвенції ( 995_004 )
22. Уряд стверджував, що заявник мав ефективну процедуру оскарження, зокрема, він міг оскаржити недоліки діяльності державного виконавця у ході виконавчого провадження.
23. Заявник не погодився із твердженням Уряду.
24. Суд повторює, що він вже доходив висновку про неефективність національних засобів юридичного захисту, на які посилався Уряд, у інших подібних справах (див. зазначене вище рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), пп. 46-48). У даній справі Суд не бачить підстав відходити від своєї прецедентної практики.
25. Відповідно мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
26. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) та протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
27. Заявник вимагав 2500 гривень відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 гривень відшкодування моральної шкоди.
28. Уряд не погодився з вимогами заявника.
29. Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Відповідно Суд відхиляє цю вимогу. Проте він присуджує заявнику 2000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
30. Заявник також вимагав 600 гривень відшкодуваня судових витрат, які він поніс під час національного виконавчого провадження та під час розгляду його заяви Судом. Заявник надав квитанції на поштові послуги, копіювання та послуги перекладу на загальну суму 260 гривень.
31. Уряд зазначає, що заявник не обґрунтував всю суму, яку вимагав.
32. Відповідно до практики Суду заявник може отримати відшкодування витрат, якщо доведено, що вони були дійсно понесені, були необхідними та розумними щодо розміру. У даній справі, з огляду на наявну інформацію та зазначені критерії, Суд вважає за доцільне присудити заявнику 50 євро за всіма його вимогами.
C. Пеня
33. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що:
а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 2000 (дві тисячі) євро та 50 (п'ятдесят) євро судових витрат плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум. Ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 15 травня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)