"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
11. Суд вважає, що скарги не є явно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони повинні бути визнані прийнятними.
B. Щодо суті
12. Уряд подав зауваження, подібні тим, що раніше наводились у справі "Скрипняк та інші проти України" ( 974_400 ) (Skrypnyak et autres), стверджуючи про відсутність порушень Конвенції ( 995_004 ) (див. вищезгадане "Скрипняк та інші проти України" (Skrypnyak et autres), п. 19).
13. Заявник оскаржив зауваження Уряду.
14. Суд також зазначає, що зауваження Уряду не дозволяють встановити, чи становить виплата заявниці коштів повне виконання рішення суду у справі. Однак вищезазначена сума до цього часу не була виплачена у повному обсязі.
15. Суд вже розглядав справи, подібні до цієї, в яких він встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., наприклад, "Скрипняк та інші" ( 974_400 ) (Skrypnyak et autres), пп. 21-24 та 27-28). Після розгляду всіх матеріалів, які були йому представлені, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що могли б переконати дійти іншого висновку.
16. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ЩОДО ІНШИХ СКАРГ
17. Посилаючись на статтю 2 Конвенції ( 995_004 ), заявниця скаржилась на те, що її заробітна плата вчасно не була їй повністю сплачена і що це призвело до жалюгідного існування. Вона також посилалась на статтю 53 Конвенції, не вказуючи на конкретне порушення.
18. Суд, дослідивши всі наявні матеріали, не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодного порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією. Відповідно ця частина скарги є явно необґрунтованою і повинна бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода та судові витрати
20. Заявниця вимагала 5385,83 гривень (2) відшкодування матеріальної шкоди і 20 000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вона також вимагає 4092,66 гривень (3) відшкодування судових витрат.
---------------
(2) 754 євро.
(3) 573 євро.
21. Крім того, заявниця вимагала перерахування присудженої національним судом суми з урахуванням відсотку інфляції.
22. Уряд висловив свою незгоду з вимогами заявниці щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Уряд також надав заперечення щодо необґрунтованості суми, яку вимагає заявниця як відшкодування матеріальної шкоди.
23. Суд вважає, що Уряд повинен відшкодувати заявниці матеріальну шкоду, а саме - суму, яка була їй присуджена рішенням суду у справі і залишається невиплаченою. Суд відхиляє решту вимог.
24. Вирішуючи на засадах справедливості, Суд вважає за потрібне присудити заявниці 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
25. Стосовно вимог перерахунку суми заборгованості з урахуванням розміру інфляції з огляду на той факт, що ці вимоги не були підкріплені розрахунками, які ґрунтуються на офіційних даних, Суд вважає, що немає необхідності присуджувати будь-яку суму у цьому зв'язку.
26. Щодо вимоги відшкодування судових витрат відповідно до практики Суду заявниця має право на відшкодування судових витрат у разі, якщо буде встановлено, що ці витрати були необхідними і дійсно понесеними, а їх сума була розумною. У цій справі, з огляду на наявні матеріали, Суд вважає, що немає підстав для присудження заявниці такого відшкодування.
B. Пеня
27. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву стосовно скарг на тривалість виконавчого провадження прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятною.
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці:
i. кошти, які були присуджені заявниці рішенням суду та досі належать їй до сплати як компенсація матеріальної шкоди;
ii. 1200 (одну тисячу двісті) євро компенсації моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто;
b) ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (interet simple) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено у письмовій формі 18 червня 2009 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК
Голова П.ЛОРЕНЦЕН