"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
14. Уряд висловив заперечення щодо вичерпання внутрішніх засобів юридичного захисту, подібні до тих, які суд вже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine, N 67534/01, пункти 28-32, рішення від 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення повинні бути відхилені з тих же підстав.
15. Суд зазначає, що ця заява не є явно необґрунтованою у сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд далі зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно ця заява має бути визнана прийнятною.
B. Щодо суті
16. Уряд стверджував, що державна виконавча служба вжила всі необхідні заходи для виконання рішення від 6 липня 2001 року, винесеного на користь заявника. Далі Уряд наполягав на тому, що тривалість виконання рішення була розумною і була спричинена скрутним фінансовим становищем компанії-боржника.
17. Заявник не надав жодних зауважень щодо суті справи.
18. Суд нагадує, що судове провадження та виконавче провадження є першою та другою ланкою загального ходу провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [GC], N 36813/97, пункт 197, ЄСПЛ 2006-...). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35 та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
19. Суд зазначає, що скарга заявника на тривалість судового розгляду його справи викладена в загальних твердженнях про те, що його справа розглядалася судом протягом чотирьох років. Заявником не було подано подальших уточнень для обґрунтування цієї скарги.
20. Однак Суд зауважує, що рішення від 6 липня 2001 року, винесене на користь заявника, залишалось невиконаним протягом більш ніж шести років.
21. Суд нагадує про те, що він вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в багатьох подібних справах (див., наприклад, "Дубенко проти України" ( 980_251 ) (Dubenko v. Ukraine, N 74221/01, пп. 47 та 51, рішення від 11 січня 2005 року).
22. Розглянувши всі матеріали, надані сторонами, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи аргументу, який би міг переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
23. Таким чином, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у зв'язку з тривалим виконанням рішення, винесеного на користь заявника, та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
24. Суд не вважає за необхідне розглядати за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) ту ж саму скаргу, яку вже розглянуто за пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. "Деркач і Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkach and Palek v. Ukraine, заяви N 34297/02 та N 39574/02, п. 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
Шкода та судові витрати
26. У даній справі заявник вчасно не надав свої вимоги. Тому Суд нічого не присуджує.
27. Однак Суд зазначає, що зобов'язання держави виконати рішення, яке розглядалось, є безспірним. Таким чином, за заявником залишається право на отримання належної йому заборгованості, присудженої в результаті національного провадження.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника прийнятною;
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що немає потреби розглядати окремо скаргу заявника про порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 31 січня 2008 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (С.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)