Конвенції ( 995_004 ) "Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи".
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
13. Уряд стверджував, що заявник втратив статус жертви та не вичерпав всіх національних засобів захисту. Суд вже відхилив подібні аргументи в інших справах, таких як "Ромашов проти України" (див. згадане вище рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 23-33). Суд вважає, що дані заперечення повинні бути відхилені з тих самих причин.
14. Суд дійшов висновку, що скарга заявника піднімає серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), вивчення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не знаходить підстав для визнання цієї частини заяви неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ
15. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що не було порушено ні п. 1 ст. 6, ні ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) (як у згаданій вище справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 28-33 та 37).
16. Заявник не погодився з цим твердженням.
17. Суд зауважує, що рішення суду та комісії з трудових спорів залишались невиконаними протягом чотирьох років та трьох місяців і двох років та восьми місяців відповідно.
18. Суд нагадував, що вже було визнано порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ) у справах, у яких розглядались ті ж самі питання, що і у цій справі (див., наприклад, згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 42-46, та рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, пп. 46-48, від 29 червня 2000 року).
19. Розглянувши всі подані документи у справі, Суд вважає, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, який міг би переконати Суд дійти іншого висновку в цій справі. Відповідно, у цій справі було порушення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
21. Заявник просив відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 євро.
22. Уряд не висловив своєї думки щодо цього питання.
23. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд вважає прийнятним присудити заявнику 2040 євро з огляду на його вимоги щодо нематеріальної шкоди.
Б. Судові витрати
24. Заявник не надав жодних аргументів з цього приводу. Суд, відповідно, нічого не присуджує.
В. Пеня
25. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику суму, що складає 2040 євро (дві тисячі сорок євро), як компенсацію за нематеріальну шкоду плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника; валюта платежу має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(b) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявнику суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар С.ДОЛЛЄ (S.Dolle)
Голова А.Б.БАКА (A.B.Baka)