"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
А. Щодо прийнятності
18. Суд стверджує, що дана заява не може вважатись явно необґрунтованою в сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не бачить інших причин, щоб визнати заяву неприйнятною. Отже, вона має бути визнана прийнятною.
Б. Щодо суті
19. Заявниця підтримує свої скарги.
20. Уряд не надав зауважень.
21. Суд нагадує, що державний орган не може посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиплати заборгованості, яка була присуджена рішенням суду (див. рішення "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ), N 59498/00, п. 35, CEDH 2002-III, "Ромашов проти України" ( 980_227 ), N 67534/01, п. 43, рішення від 27.06.2004 року). Таким чином, ухиляючись від вжиття заходів, необхідних для виконання остаточного судового рішення на протязі майже трьох років і восьми місяців, державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) їх сенсу.
22. Цих фактів достатньо, щоб Суд у даній справі визнав порушення пункту 1 статті 6.
23. Беручи до уваги констатацію порушення пункту 1 статті 6, Суд не вважає за потрібне розглядати це у світлі вимог статті 13 (див. "Деркач і Палек проти України" ( 980_234 ), NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, рішення від 21 грудня 2004 року).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
25. Заявник вимагає 25 000 євро для відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди.
26. Уряд не надав зауважень.
27. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає за доцільне присудити заявнику 1000 євро на відшкодування всієї шкоди.
Б. Витрати
28. Заявник не зазначив жодних вимог щодо компенсації витрат.
В. Пеня
29. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що немає підстав розглядати окремо скаргу заявниці у світлі статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці 1000 євро (одну тисячу євро) як компенсацію матеріальної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)