"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".
А. Прийнятність
13. Уряд подав заперечення щодо статусу жертви заявника, подібні до тих, які Судом вже були відхилені (див. рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 30-34, рішення від 20 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же підстав.
14. Суд дійшов висновку, що скарга заявника на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання рішення Новогродівського міського суду зачіпає питання фактів і права відповідно до Конвенції, встановлення яких вимагає вивчення справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цієї заяви неприйнятною. З цих же підстав скарга заявника за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути оголошена неприйнятною.
Б. Щодо суті
15. Уряд стверджував, що рішення, винесені на користь заявника, були повністю виконані. Уряд також стверджував, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та здійсненням виконавчого провадження належним чином, і що тривалість виконавчого провадження була спричинена складним фінансовим становищем боржника та енергетичного сектору економіки України в цілому. Уряд доводив, що виконавчою службою було здійснено всі необхідні дії і вона не може бути відповідальною за тривалість виконання. Законність виконавчого провадження у цій справі була підтверджена національними судами. Уряд зазначав, що держава не могла бути відповідальною за борги своїх підприємств і що держава щорічно перераховувала значні суми зі свого бюджету для покриття частини соціальних виплат та інших компенсацій для працівників вугільної промисловості.
16. Заявник не погодився.
17. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявника, не виконувались протягом більше ніж трьох років та шести місяців і більше трьох років та п'яти місяців відповідно.
18. Суд нагадує, що він уже констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. рішення у згаданих вище справах "Сокур проти України" ( 980_351 ), пункти 30-37; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), пункти 55-57).
19. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б надати можливість дійти іншого висновку в цій справі.
20. Таким чином, в цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
22. Заявник вимагав 8621 євро компенсації матеріальної та моральної шкоди.
23. Уряд стверджував, що заявник не обгрунтував свої вимоги.
24. Суд не виявив причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. У зв'язку з цим Суд відхиляє цю вимогу. Однак Суд дійшов висновку, що заявнику було завдано моральну шкоду, і призначає виплатити йому 1300 євро у цьому зв'язку.
Б. Судові витрати
25. Заявник не подав жодних вимог з цього приводу у встановлений час, таким чином, Суд не призначає йому компенсації у цьому зв'язку.
В. Пеня
26. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці (marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Проголошує скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятними, а в іншій частині неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявнику 1300 євро (одну тисячу триста євро) як компенсацію моральної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з зазначеної суми;
(б) сума, зазначена вище, має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(в) після сплину зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 30 листопада 2006 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН