«1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або перервання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років...
2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер мучення або мордування, ... карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років».
ПРАВО
І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
40. Заявник скаржився на те, що його було піддано невиправданому застосуванню сили, що прирівнювалося до катувань, а також принизливому поводженню, що суперечить статті 3 Конвенції, оскільки працівник міліції знущався з нього та вимагав, щоб той визнав себе винним. Він також посилався на статтю 13 Конвенції, стверджуючи, що державні органи понад сім років не робили нічого для захисту його прав.
41. Суд, будучи головним у наданні юридичної кваліфікації фактам справи, вирішує, що вищезазначені скарги мають розглядатися виключно за статтею 3 Конвенції у її матеріальному та процесуальному аспектах (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Полонський проти Росії» (Polonskiy v. Russia), заява № 30033/05, пп.126-127, від 19 березня 2009 року, та «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey) [ВП], заява № 22277/93, пп. 89-93, ECHR 2000-VII), яка передбачає таке: