«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
116. Суд зазначає, що ця скарга тісно пов’язана з вищерозглянутими скаргами за статтями 3, 5 і 8 Конвенції, а отже теж має бути визнана прийнятною. Проте з огляду на підстави констатації Судом порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, включаючи аналіз наявності у заявниці статусу потерпілої, Суд вважає, що за статтею 13 Конвенції окремого питання не виникає. Відтак Суд постановляє, що немає потреби окремо розглядати цю скаргу.
IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
117. Заявниця скаржилась на інші порушення її прав за Конвенцією.
118. Суд розглянув ці скарги та вважає, що з огляду на наявні у нього документи та тією мірою, якою вони охоплюються його компетенцією, вони не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї. Тому Суд відхиляє їх як явно необґрунтовані відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
119. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
A. Шкода
120. Заявниця вимагала 100000 євро відшкодування моральної шкоди.
121. Уряд вважав ці вимоги необґрунтованими.
122. Суд вважає, що внаслідок подій, які призвели до встановлення порушення у цій справі, заявниця зазнала болю та страждань, які не можуть бути виправлені самою лише констатацією порушення. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості та враховуючи, що за критерієм ratione temporis в межах юрисдикції Суду знаходиться тільки період з 11 вересня по 7 листопада 1997 року, Суд присуджує заявниці 12000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові та інші витрати
123. Заявниця не подала жодних вимог за цим пунктом, відтак Суд не присуджує їй нічого.
C. Пеня
124. Суд вважає за доцільне призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якого має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Долучає до суті справи заперечення Уряду щодо наявності у заявниці статусу потерпілої та щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту і відхиляє ці заперечення після розгляду по суті.
2. Оголошує скарги за статтями 3, 5, 6, 8, 13 Конвенції, що стосуються періоду з 11 вересня по 7 листопада 1997 року, прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
3. Постановляє , що було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
4. Постановляє , що не було порушення статті 3 Конвенції.
5. Постановляє , що було порушення статті 8 Конвенції.
6. Постановляє , що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 6 Конвенції.
7. Постановляє , що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції.
8. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявниці 12000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, які можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
9. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою і повідомлено письмово 5 червня 2014 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Секретар
Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова
Марк ВІЛЛІГЕР