"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".
12. Уряд висловив заперечення щодо наявності статусу жертви у заявника і щодо вичерпання всіх національних засобів правового захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (заява N 67534/01, пп. 23-33, 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих самих причин.
13. Суд приходить до висновку, що скарга заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про затримку виконання рішення Новогродівського міського суду Донецької області не є явно необгрунтованою в сенсі п. З статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також не знаходить інших підстав вважати заяву неприйнятною. З тих самих причин скарга заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
II. СУТЬ СПРАВИ
14. Уряд заявив, що рішення, винесене на користь заявника, було повністю виконане. Він також стверджував, що відповідальність держави в цьому випадку зводиться лише до організації та належного проведення виконавчого провадження, а тривалість виконавчого провадження була спричинена важким фінансовим становищем шахти-боржника та енергетичного сектору української економіки в цілому. Уряд заявляв, що державна виконавча служба вжила усіх необхідних заходів і не може бути звинувачена в затягуванні провадження. Системність виконавчого провадження у цій справі була підтверджена національними судами. Уряд стверджував, що держава не може нести відповідальність за борги свого підприємства і що держава щорічно виділяє кошти з державного бюджету на часткову виплату одноразової допомоги у зв'язку з втратою працездатності та інших виплат робітникам вугільної промисловості. Насамкінець, Уряд стверджував, що виконавче провадження тривало один рік одинадцять місяців та п'ятнадцять днів, що не може вважатися нерозумним.
15. Заявник не погодився.
16. Суд зауважує, що рішення, винесене на користь заявника, не виконувалося більше ніж два роки та три місяці.
17. Суд нагадує, що він уже знаходив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, що порушують питання, подібні до цієї заяви (див. "Сокур проти України" ( 980_351 ), посилання вище, пп. 30-37; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), посилання вище, пп. 55-57).
18. Після вивчення всіх матеріалів, переданих до нього, Суд вважає, що Уряд не висунув жодного факту або вагомого доводу, що може переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
19. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
20. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
21. Заявник вимагав відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди, не зазначаючи якоїсь конкретної суми.
22. Уряд заявив, що заявник не довів свої вимоги.
23. Суд не вбачає якогось причинно-наслідкового зв'язку між знайденим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; відповідно він відхиляє цю вимогу. В той же час Суд вважає, що заявник міг зазнати нематеріальної шкоди і у зв'язку з цим присуджує йому 600 євро.
Б. Судові витрати
24. У межах встановленого строку заявник не заявив жодної вимоги щодо судових витрат і тому в цій частині Суд не виносить жодного рішення.
В. Пеня
25. Суд вважає прийнятним, що процентна ставка повинна базуватися на граничній кредитній ставці Європейського центрального банку, до якої повинно бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ОБСТАВИН СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого Протоколу ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(а) держава-відповідач має сплатити заявнику впродовж трьох місяців віддати, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), 600 євро (шістсот євро) за нематеріальну шкоду;
(б) вищевказана сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на дату сплати, враховуючи будь-який податок, що може бути утриманий з заявника;
(в) після закінчення вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на вказані суми нараховуватиметься відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме протягом періоду несплати, плюс три відсоткові пункти;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 10 серпня 2006 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар (підпис) Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова (підпис) Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)