1. Держави-члени поширюють деталі заяв про надання ліцензій на експорт, в яких було відмовлено відповідно до критеріїв цієї Спільної позиції, разом із поясненням, що стало підставою для відмови у наданні ліцензії. Будь-яка держава-член, перш ніж надати ліцензію на по суті ідентичну передачу, в якій було відмовлено іншою державою-членом або державами-членами впродовж останніх трьох років, спершу проводить консультації з державою-членом або державами-членами, що ухвалили рішення про відмову. Якщо після таких консультацій, держава-член тим не менше вирішує надати ліцензію, то вона повинна повідомити про це державі-члену або державам-членам, що ухвалили рішення про відмову, надавши детальне обґрунтування свого рішення.
2. Рішення про дозвіл на передачу або відмову у передачі будь-яких товарів або технологій військового призначення залишається на розсуд кожної держави-члена. Під відмовою надати ліцензію потрібно розуміти відмову держави-члена дати дозвіл на фактичний продаж або експорт зазначених товарів або технологій військового призначення у тих випадках, коли мав відбутися продаж або мав бути укладений відповідний контракт. Для цих цілей відмова, що підлягає нотифікації, може, згідно з національними процедурами, містити відмову надати дозвіл на початок переговорів або негативну відповідь на офіційний первинний запит щодо конкретного замовлення.
3. Держави-члени зберігають конфіденційність інформації про такі відмови і консультації та не використовують її для отримання комерційної вигоди.