Критерії
1. Критерій 1: Повага до міжнародних обов'язків і зобов'язань держав-членів, зокрема санкцій, встановлених Радою Безпеки ООН або Європейським Союзом, договорів про нерозповсюдження та з інших питань, а також інших міжнародних зобов'язань.
У ліцензії на експорт відмовляють, якщо її надання несумісне, зокрема, з:
(a) міжнародними обов'язками держав-членів та їхніми зобов'язаннями забезпечувати виконання ембарго стосовно зброї, запроваджених ООН, Європейським Союзом та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі;
(b) міжнародними обов'язками держав-членів згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, Конвенцією про біологічну та токсинну зброю та Конвенцією про хімічну зброю;
(c) зобов'язанням держав-членів не експортувати жодні види протипіхотних мін;
(d) зобов'язаннями держав-членів у рамках Австралійської групи, Режиму контролю за ракетними технологіями, Комітету Цангера, Групи ядерних постачальників, Вассенаарської домовленості та Гаазького кодексу поведінки проти розповсюдження балістичних ракет.
2. Критерій 2: Повага до прав людини у країні кінцевого призначення, а також повага країною кінцевого призначення міжнародного гуманітарного права.
- Оцінивши ставлення країни-одержувача до відповідних принципів, визначених міжнародними інструментами захисту прав людини, держави-члени повинні:
(a) відмовляти у наданні ліцензії на експорт, якщо існує очевидний ризик, що експортовані товари або технології військового призначення можуть бути використані для внутрішніх репресій;
(b) виявляти особливу обережність і пильність щодо видачі ліцензій на експорт до країн, в яких компетентні органи ООН, Європейського Союзу або Ради Європи виявили серйозні порушення прав людини, з урахуванням кожного окремого випадку та беручи до уваги характер товарів або технологій військового призначення;
Для цих цілей товарами або технологіями, що можуть бути використані для внутрішніх репресій, вважають, зокрема, товари або технології, щодо яких існує підтвердження про використання пропонованим кінцевим споживачем таких чи подібних товарів або технологій для внутрішніх репресій, або якщо є підстави вважати, що такі технології або техніку використовуватимуть не у заявлених цілях кінцевого використання або кінцевого споживача, а для внутрішніх репресій. Відповідно до статті 1 цієї Спільної позиції, характер товарів або технологій підлягає ретельному розгляду, особливо, якщо вони призначені для цілей внутрішньої безпеки. Внутрішні репресії - це, зокрема, катування й інше жорстоке, нелюдське або принизливе поводження або покарання, позасудова або свавільна страта, зникнення, свавільне затримання, а також інші грубі порушення основних прав та свобод людини, визначені відповідними міжнародними інструментами захисту прав людини, у тому числі Загальною декларацією прав людини та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.
- Оцінивши ставлення країни-одержувача до відповідних принципів, визначених інструментами міжнародного гуманітарного права, держави-члени повинні:
(c) відмовляти у наданні ліцензії на експорт, якщо існує очевидний ризик, що експортовані товари або технології військового призначення можуть бути використані під час вчинення серйозних порушень міжнародного гуманітарного права.
3. Критерій 3: Внутрішня ситуація у країні кінцевого призначення з точки зору існування напруженості або збройних конфліктів.
Держави-члени повинні відмовляти у наданні ліцензії на експорт товарів або технологій військового призначення, які можуть провокувати або подовжувати збройні конфлікти, або загострювати існуюче напруження чи конфлікти у країні кінцевого призначення.
4. Критерій 4: Збереження регіонального миру, безпеки та стабільності.
Держави-члени повинні відмовляти у наданні ліцензії на експорт, якщо існує очевидний ризик, що передбачуваний одержувач може використати експортовані товари або технології військового призначення для агресивних дій проти іншої країни або силового обстоювання територіальних претензій. Під час розгляду таких ризиків держави-члени повинні, зокрема, враховувати:
(a) існування або ймовірність виникнення збройного конфлікту між одержувачем та іншою країною;
(b) претензії на територію сусідньої країни, що їх у минулому одержувач намагався або загрожував реалізувати силовими методами;
(c) ймовірність використання одержувачем товарів або технологій військового призначення для інших цілей, ніж задоволення законних інтересів національної безпеки і оборони;
(d) вимогу не завдавати шкоди регіональній стабільності жодним істотним чином.
5. Критерій 5: Національна безпека держав-членів та територій, зовнішні відносини яких є сферою відповідальності однієї з держав-членів, а також національна безпека дружніх і союзних країн.
Держави-члени повинні враховувати:
(a) потенційний вплив експортованих товарів або технологій військового призначення на свої інтереси у сфері безпеки і оборони, а також відповідні інтереси іншої держави-члена та дружніх і союзних країн, визнаючи при цьому, що цей чинник не може шкодити врахуванню критеріїв щодо поваги до прав людини та збереження регіонального миру, безпеки і стабільності;
(b) ризик використання зазначених товарів або технологій військового призначення проти своїх збройних сил чи сил інших держав-членів та дружніх і союзних країн.
6. Критерій 6: Поведінка країни-покупця стосовно міжнародної спільноти, особливо її ставлення до тероризму, характер союзів, членом яких вона є, та її повага до міжнародного права.
Держави-члени повинні враховувати, зокрема, дані про країну-покупця стосовно:
(a) підтримки нею або заохочення тероризму та міжнародної організованої злочинності;
(b) дотримання нею своїх міжнародних зобов'язань, особливо щодо незастосування сили, та міжнародного гуманітарного права;
(c) її зобов'язань щодо нерозповсюдження та інших аспектів контролю за озброєннями і роззброєнням, зокрема підписання, ратифікації та імплементації відповідних конвенцій про контроль за озброєннями і роззброєнням, зазначених у пункті (b) Критерію 1.
7. Критерій 7: Наявність ризику, що товари або технології військового призначення будуть перенаправлені всередині країни-покупця або реекспортовані на небажаних умовах.
Під час оцінювання впливу експортованих товарів або технологій військового призначення на країну-одержувача та ризику, що такі товари або технології можуть бути перенаправлені небажаному кінцевому споживачу або для небажаного кінцевого використання, необхідно врахувати таке:
(a) законні інтереси у сфері оборони і внутрішньої безпеки країни-одержувача, у тому числі будь-яку участь у миротворчій діяльності ООН або іншій миротворчій діяльності;
(b) технічну спроможність країни-одержувача використовувати такі товари або технології;
(c) здатність країни-одержувача застосовувати дієві заходи експортного контролю;
(d) ризик, що такі товари або технології будуть реекспортовані до небажаних місць призначення, а також дані про країну-одержувача щодо дотримання нею правил реекспорту або отримання нею, перш ніж здійснювати реекспорт, попередньої згоди, яку держава-член, що здійснює експорт, вважатиме за потрібне вимагати;
(e) ризик перенаправлення таких товарів або технологій до терористичних організацій або окремих терористів;
(f) ризик зворотного інжинірингу або непередбаченої передачі технологій.
8. Критерій 8: Сумісність експорту товарів або технологій військового призначення з технічним та економічним потенціалом країни-одержувача, враховуючи бажаність того, щоб держави задовольняли свої законні безпекові й оборонні потреби з найменшим відволіканням людських і економічних ресурсів на сферу озброєння.
Держави-члени повинні враховувати, спираючись на інформацію з достовірних джерел, таких як звіти Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй, Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Організації економічного співробітництва і розвитку, чи стане пропонований експорт серйозною перешкодою для сталого розвитку країни-одержувача. У цьому контексті вони повинні враховувати відносний рівень військових і соціальних видатків країни-одержувача, беручи до уваги також будь-яку допомогу від ЄС або надану на двосторонній основі.