1. Кожна держава-член оцінює подані до неї заяви про надання ліцензій на експорт товарів, що є у Спільному військовому списку ЄС, згаданому в статті 12, з урахуванням кожного окремого випадку та відповідно до критеріїв, викладених у статті 2.
2. Заявами про надання ліцензій на експорт, згаданими у параграфі 1, є:
- заяви про надання ліцензій на фізичний експорт, у тому числі для потреб ліцензованого виробництва військової техніки у третіх країнах;
- заяви про надання ліцензій на брокерську діяльність;
- заяви про надання ліцензій на «транзит» або «перевантаження»;
- заяви про надання ліцензій на будь-які невідчутні передачі програмного забезпечення та технологій за допомогою таких засобів, як електронні медіа, факс або телефон.
Держави-члени у національному законодавстві визначають, в яких випадках необхідна ліцензія на експорт стосовно таких заяв.