ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.06.2003 Справа N 07/5473
Щодо звільнення від відповідальності за невчасне повернення валютної виручки
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.06.2003 р. до 19.06.2003 р. У грудні 2002 р. підприємство "Х" м. "П" звернулося до господарського суду "Т" області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення N 0001092201/0 від 14.11.2002 р., прийнятого Державною податковою інспекцією у м. "П".
Позовні вимоги грунтуються на тому, що ДПІ у порушення вимог ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) неправильно застосувала санкції у вигляді пені.
Позивач наголошує на тому, що за результатами позову до нерезидента - кубинської фірми "Z" його спір був позитивно вирішений в суді, отже, при цьому пеня не повинна була нараховуватися.
Господарський суд "Т" області 23.12.2002 р. відмовив у задоволенні позову.
Суд, аналізуючи ст. 4 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), дійшов висновку, що ДПІ мала всі підстави для нарахування пені, оскільки господарський суд "Т" області, розглядаючи позов підприємства "Х" до нерезидента про стягнення боргу за відважені запчастини, не вирішив спір по суті, а припинив провадження у справі у зв'язку із його сплатою.
27.12.2002 р. позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, який постановою у справі від 20.03.2003 р. рішення місцевого суду скасував і прийняв нове рішення, задовольнивши позов.
Висновки апеляційного суду грунтувалися на тому, що застосування пені податковим органом до резидента у разі, коли кошти у вигляді іноземної валюти надійшли на рахунок після порушення в суді провадження у справі, але до прийняття судового рішення про підставність вимог та задоволення позову, суперечать приписам частин 2, 3, 4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
ДПІ у м. "П", не погоджуючись з постановою апеляційного суду, 09.04.2003 р. звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову від 20.03.2003 р. у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду "Т" області від 23.12.2002 р., посилаючись при цьому на неправильне застосування апеляційним судом ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Відзив на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який підтримав касаційну скаргу, та заперечення проти касаційної скарги представника позивача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2003 р. у справі N 07/5473 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. "П" - без задоволення.