ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 10.07.98
Щодо злісної непокори законним вимогам чи розпорядженням працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків
(Витяг)
Постановою судді Ватутінського районного суду м. Києва від 27 червня 1997 р. громадянина В'єтнаму Д. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП ( 80731-10 ) у вигляді 10 діб адміністративного арешту.
За протестом прокурора Ватутінського району м. Києва від 4 липня 1997 р. постанову судді скасовано.
При новому розгляді справи постановою судді від 14 липня 1997 р. Д. визнано винним у тому, що він 27 червня 1997 р. на законну вимогу працівників міліції пройти у відділення міліції для встановлення особи вчинив злісну непокору їм, і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП ( 80731-10 ) у вигляді 10 діб адміністративного арешту.
Прокурор Ватутінського району м. Києва 29 вересня 1997 р. приніс на зазначену постанову протест, який постановою судді від 1 жовтня 1997 р. був відхилений.
Протест заступника прокурора м. Києва, в якому порушувалось питання про скасування постанови судді Ватутінського районного суду, постановою голови Київського міського суду від 20 березня 1998 р. залишено без задоволення.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанов судді Ватутінського районного суду м. Києва від 14 липня та від 1 жовтня 1997 р. і постанови голови Київського міського суду від 20 березня 1998 р. щодо Д. та закриття справи за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Голова Верховного Суду України протест задовольнив з таких підстав. Згідно зі ст. 9 КпАП ( 80731-10 ) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 185 названого Кодексу ( 80731-10 ) злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Як пояснили в суді працівник міліції К., свідки П., М., Н., Л., на пропозицію працівника міліції Д. пред'явив свій паспорт. із матеріалів адміністративної справи також вбачається, що Д. як громадянин В'єтнаму мав тимчасову посвідку на проживання в Україні, дійсну до 31 січня 1999 р. Таким чином, працівники міліції, встановивши особу Д. і пересвідчившись, що він має право на проживання в Україні, не вправі були його затримувати та доставляти у відділення міліції. Висновок же судді про те, що Д. вчинив злісну непокору працівнику міліції, не підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а тому постанова про притягнення Д. до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП ( 80731-10 ) підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Наведені в постанові голови Київського міського суду доводи про те, що дії працівників міліції відповідали вимогам закону, а Д., відмовившись іти у відділення міліції, тим самим вчинив злісну непокору їм, є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи. Голова міського суду не дав правової оцінки факту зміни Б. своїх пояснень щодо обставин затримання Д. і не врахував, що подальші дії цього працівника міліції по доставленню із застосуванням фізичної сили затриманого у відділення міліції виходили за межі наданих Б. повноважень. За таких обставин постанова голови Київського міського суду від 20 березня 1998 р. щодо Д. також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 9, 293 КпАП ( 80731-10, 80732-10 ), Голова Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнив, постанови судді Ватутінського районного суду м. Києва від 14 липня і 1 жовтня 1997 р. та постанову голови Київського міського суду від 20 березня 1998 р. щодо Д. скасував, а адміністративну справу закрив.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України" 1999 р.