ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.01.2004
(Витяг)
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 р. Д. притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП ( 80731-10 ) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 грн.
Д. визнано винним у тому, що він 21 лютого 2003 р. приблизно о 15-й годині 20 хвилин, керуючи автомобілем, на порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 ( 1306-2001-п ) "Про Правила дорожнього руху") при зміні напрямку руху на перехресті вулиць не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем, яким керував Є.
Суддя Святошинського районного суду м. Києва постановою від 7 серпня 2003 р. протест прокурора, в якому порушувалося питання про закриття справи за відсутністю в діях Д. складу адміністративного правопорушення, залишив без задоволення.
Голова Апеляційного суду м. Києва постановою від 2 вересня 2003 р. скасував обидва рішення, а адміністративну справу щодо Д. закрив за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи своє рішення, він послався на висновок спеціаліста, згідно з яким у діях Д., що перебувають у причинному зв'язку з фактом зіткнення автомобілів, не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху.
Заступник Генерального прокурора України у протесті порушив питання про скасування постанови голови апеляційного суду.
Голова Верховного Суду України визнав, що протест підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, Д. і Є. при огляді місця події вказали різні місця зіткнення автомобілів. При цьому Д. стверджував, що зіткнення сталося з вини Є., а той вважав винним Д.
Судді належало з'ясувати обставини справи, механізм зіткнення транспортних засобів, встановити винного у дорожньо-транспортній пригоді, однак він цього не зробив, а безпідставно зазначив у постанові, що Д. визнав свою вину, і це підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суддя порушив вимоги ст. 245 КпАП ( 80732-10 ), неповно з'ясувавши обставини справи, що мало істотний вплив на правильність прийнятого рішення. За таких обставин голова апеляційного суду правильно скасував постанови судді районного суду від 17 березня і 7 серпня 2003 р.
Водночас голова апеляційного суду справу на новий судовий розгляд у місцевий суд не направив, взявши до уваги висновок ТОВ "Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто", складений із порушеннями вимог ст. 273 КпАП ( 80732-10 ) (без вивчення справи і доручення органу (посадової особи), у провадженні якого вона перебувала), і тим самим безпідставно й передчасно визнав, що в діях Д. не було складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, Голова Верховного Суду України постанову голови Апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2003 р. щодо Д. змінив, виключивши вказівку про закриття справи, і направив останню на новий судовий розгляд у місцевий суд. При цьому він зазначив, що під час нового розгляду належить опитати всіх учасників та очевидців дорожньо-транспортної пригоди, осіб, які брали участь в огляді місця події, у разі виникнення потреби у передбаченому законом випадку (ст. 273 КпАП ( 80732-10 ) перевірити обгрунтованість висновку названого ТОВ, дати оцінку дослідженим доказам і вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.