ВІЙСЬКОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 13.04.99
vd990413
(Витяг)
Вирок скасовано, оскільки всупереч вимогам ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) органами попереднього слідства і судом не було вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи
Вироком військового суду Південного регіону від 25 грудня 1998 р. офіцера Б. було засуджено за ч. 3 ст. 168 КК ( 2002-05 ) на п'ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з позбавленням військового звання "полковник".
Як зазначено у вироку, злочин Б. вчинив за таких обставин.
На початку лютого 1998 р. студенти академії будівництва й архітектури Д. і П. звернулись, кожен окремо, до начальника військової кафедри Б. з проханням зарахувати їх до кафедри для навчання, оскільки раніше вони не пройшли конкурсного відбору. Б. погодився зробити це, але запропонував кожному з них передати йому 300 доларів США за задоволення їхнього прохання.
Зрозумівши, що Б. вимагає від них хабара, Д. і П. повідомили про це органи міліції. Згідно з домовленістю, вони 23 лютого 1998 р. в приміщенні академії передали Б. по 300 доларів США, після чого працівники міліції в його службовому кабінеті знайшли і вилучили 600 доларів, а Б. затримали.
У касаційних скаргах засуджений і його захисник порушили питання про скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування, зазначивши, що Б. хабара не брав, а мала місце провокація останнього, що попереднє та судове слідство проведено поверхово, оскільки не були перевірені версії Б. на своє виправдання, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Військова колегія Верховного Суду України визнала, що скарги засудженого і його захисника підлягають задоволенню, а вирок - скасуванню, зазначивши в ухвалі таке.
Органами попереднього слідства і судом порушено вимоги ст. 22 КПК України ( 1001-05 ), оскільки не вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Версія Б. про можливу провокацію хабара не досліджувалась, не було допитано свідків, понятих, не проведено очні ставки, не перевірялися обставини, на які посилались у показаннях Б. й інші особи, тощо.
При додатковому розслідуванні, як зазначила військова колегія, необхідно встановити прізвища осіб, які 16 лютого 1998 р. займалися перевіркою заяв громадян, що зверталися до Центрального РВ УМВС в Одеській області (черговий, його помічник та ін.), допитати їх, чи були того дня звернення з приводу дачі хабара. Якщо це буде встановлено, пред'явити їм Д. і П. для впізнання, ретельно допитати оперуповноваженого М. про те, хто направив до нього Д. і П. 16 лютого 1998 р., а також свідків Н. і А. - щодо обставин, за яких Д. і П. з'явилися до М., повідомили йому, що Б. вимагає хабар, і пред'явили долари США. З'ясувати стосунки М. із понятими, в тому числі встановити, чому М. і Н. на попередньому слідстві категорично заперечували своє знайомство, тоді як у суді Н. заявив, що знає М. Необхідність повторного з'ясування обставин, за яких Д. і П. звернулись до М., викликана й тим, що в судовому засіданні він говорив, що вони прийшли до нього з військової прокуратури.
З урахуванням того, що при огляді службового кабінету Б. і вилученні там доларів США були допущені порушення кримінально-процесуального закону, необхідно повторно допитати присутніх при огляді працівників міліції та інших осіб про обставини проведення зазначених дій.
Потрібно також шляхом допитів З., Б., Б.В., М., К. та проведення очних ставок між ними перевірити версію Б. про можливу співучасть З. у дачі йому хабара.
Слід також ретельно допитати батьків Д. і П., чи передавали вони долари США синам, і якщо передавали, то з якою метою. Провести інші необхідні слідчі дії.
Виходячи із зазначених підстав військова колегія Верховного Суду України вирок щодо Б. скасувала, а справу повернула на додаткове розслідування *.
---------------
* 29 вересня 1999 р. Пленум Верховного Суду України, розглянувши справу за протестом першого заступника Генерального прокурора України, залишив ухвалу військової колегії Верховного Суду України без зміни.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (15), 1999 р.