КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.02.2004
(Витяг)
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2003 р. П, засуджено за ч.1 ст. 121 КК ( 2341-14 ) на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області ухвалою від 22 вересня 2003 р. вирок щодо П. залишила без зміни.
П. визнано винним у тому, що він 28 квітня 2002 р., приблизно о 1-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з У. ударив останнього ножем у ліву половину грудної клітки, внаслідок чого потерпілий одержав тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування судових рішень у справі у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого та м'якістю покарання і про направлення справи на нове досудове слідство.
Про це ж просив у касаційній скарзі адвокат Г. - представник потерпілого У.
Перевіривши кримінальну справу, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційні подання і скарга підлягають частковому задоволенню.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду щодо законності та обгрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обгрунтованою. Окрім додержання інших передбачених ст. 377 КПК ( 1003-05 ) вимог в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.
Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2003 р. щодо П. не відповідає вимогам ст. 377 КПК ( 1003-05 ).
Представник потерпілого У. - адвокат Г. - подав на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2003 р. щодо П. мотивовану апеляцію, в якій докладно, з посиланням на матеріали справи, обгрунтовано виклав думку про необхідність скасування вироку у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій П. і м'якістю призначеного йому покарання. Проте Апеляційний суд Запорізької області, залишаючи апеляцію без задоволення, не навів в ухвалі жодного мотиву на спростування доводів, наведених представником потерпілого.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора та касаційну скаргу представника потерпілого частково задовольнила - скасувала ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2003 р. і направила справу в той же суд на новий апеляційний розгляд.