КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
27.11.2003
(Витяг)
Кременецький районний суд Тернопільської області постановою від 21 січня 2003 р. у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закрив кримінальну справу, порушену за ознаками ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ) за фактом викрадення у Т. велосипеда.
Як убачається з матеріалів справи, 30 травня 1997 р. було вчинено крадіжку велосипеда вартістю 150 грн., який належав Т. За цим фактом прокурор Кременецького району 1 жовтня 1997 р. порушив кримінальну справу за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ), після чого вона за підслідністю була передана у слідчий відділ Кременецького РВ УМВС України у Тернопільській області (далі - слідчий відділ).
Незважаючи на вжиті органами дізнання та досудового слідства заходи, особу, яка вчинила злочин, у цій справі не встановлено й обвинувальний висновок, відповідно, не складено. Слідчий слідчого відділу постановою від 11 листопада 1997 р. розслідування у справі зупинив з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 206 і ст. 209 КПК ( 1002-05 ).
23 грудня 2002 р. провадження у справі було відновлено, після чого її згідно з постановою слідчого від 25 грудня 2002 р., погодженою з прокурором Кременецького району, надіслано до Кременецького районного суду для вирішення питання про закриття у зв'язку із закінченням строків давності.
У касаційному поданні заступник прокурора Тернопільської області порушив питання про скасування зазначеної постанови суду та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки особу, яка вчинила крадіжку, не встановлено і 15-річний строк із дня вчинення злочину не минув, а тому рішення судової інстанції про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального законів.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в останньому доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання задовольнила з таких підстав.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальну справу, порушену 1 жовтня 1997 р. за фактом викрадення особистого майна Т., у зв'язку із закінченням строків давності, є обгрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, особу або осіб, що вчинили злочин, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ), у цій справі не встановлено, до кримінальної відповідальності в ній ніхто не притягнутий, обвинувальний висновок не складено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК ( 1001-05 ) справу, в якій у ході досудового слідства не встановлено особу, котра вчинила злочин, суд вправі закрити з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49 КК ( 2341-14 ). Ця норма регулює особливості перебігу строків давності в разі ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду та передбачає, що така особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років. Пославшись у ч. 3 ст. 111 КПК ( 1002-05 ) на ч. 2 ст. 49 КК як норму, що передбачає підставу для закриття справи, у якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, законодавець тим самим визначив, що й такі справи можуть бути закриті за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років (за винятком випадку, зазначеного у ч. 4 ст. 49 КК).
Оскільки у цій справі особу, що вчинила дії, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ), не встановлено і 15-річний строк із дня вчинення злочину, передбачений ч. 2 ст. 49 КК ( 2341-14 ), не минув, рішення суду про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального законів, унаслідок чого зазначену постанову суду скасовано з направленням матеріалів справи на додаткове розслідування.