СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
05.10.2004
(Витяг)
Новозаводський районний суд м. Чернігова вироком від 4 березня 2004 р. засудив М. за ч. 1 ст. 152; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК ( 2341-14 ) на чотири роки позбавлення волі.
В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.
М. визнано винним у тому, що він 6 серпня 2003 р. приблизно о 16-й годині завдав потерпілій Б. декілька ударів кулаками в живіт і, подолавши в такий спосіб опір потерпілої, вчинив з нею статевий акт усупереч її волі, а після цього намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, але не довів свій умисел до кінця у зв'язку з активним опором Б.
У касаційному поданні прокурор Чернігівської області порушив питання про зміну вироку в частині кваліфікації дій засудженого. Він вважав, що суд дії останнього щодо намагання задовольнити статеву пристрасть неприродним способом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК ( 2341-14 ) кваліфікував неправильно, оскільки в них відсутня кваліфікуюча ознака - повторність, а тому дії засудженого слід розцінювати як продовжуваний злочин.
Перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання прокурора залишила без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 КК ( 2341-14 ) сукупністю злочинів є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. Крім того, при сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.
Наведені у касаційному поданні доводи про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ознакою повторності не грунтуються на матеріалах справи і не відповідають установленим у справі обставинам.
Суд правильно кваліфікував дії М. за сукупністю злочинів, вчинених щодо потерпілої Б. Як зазначено у вироку, дії засудженого щодо вчинення зґвалтування потерпілої кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 КК ( 2341-14 ) як закінчений склад злочину.
Так само правильно суд обгрунтовано кваліфікував дії М. за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК ( 2341-14 ) як замах на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 цього Кодексу.
Покарання М. відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним щодо його особи, а тому підстав для його пом'якшення немає.
Жодних даних про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінального або кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, немає.
З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України прокурору Чернігівської області у задоволенні його касаційного подання відмовила.