КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
09.09.2003 Справа N 05-3020к03
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого М. на вирок апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2003 року, яким засуджено М., раніше судимого до позбавлення волі: 25 лютого 1997 року за статтею 141 частиною 2 КК України ( 2001-05 ) із застосуванням статті 46 КК України на два роки з відстрочкою виконання вироку на два роки; 10 лютого 1999 року за статтею 81 частинами 2 і 3 КК України на три роки та шість місяців; 22 червня 1999 року за статтею 194 частиною 2 КК України на один рік,
- за статтею 115 частиною 2 пунктами 1, 2, 4, 9 КК України ( 2341-14 ) до довічного позбавлення волі;
- за статтею 194 частиною 2 КК України ( 2341-14 ) на десять років позбавлення волі.
На підставі статті 70 КК України ( 2341-14 ) за сукупністю злочинів остаточно М. визначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
М. визнано винним і засуджено за те, що він 9 січня 2003 року в м. Свердловську, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов в дім К., де був також її малолітній син О.
Під час вживання спиртних напоїв між М. і К. виникла сварка, під час якої М. завдав їй ножем чотири удари в обличчя та шию. Коли вона впала на підлогу, він з метою позбавлення життя з особливою жорстокістю взяв металеву кочергу і увіткнув її з силою К. в статеві органи [...], заподіявши К. тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події.
Коли в кімнату зайшов син К. і почав кричати, М. з метою приховання її вбивства, наніс йому удар ножем в живіт [...]. Після цього М. взяв пасок, яким почав душити О. [...], а потім завдав близько десяти ударів в область шиї, тулуба і живота, в результаті чого від заподіяних поранень серця та інших органів, механічної асфіксії настала смерть О.
Після вчинення вбивств М. підпалив будинок і в результаті пожежі було пошкоджено дім на суму 4178 грн. і знищено особисте майно сім'ї К. на загальну суму 5634 грн. 40 коп.
У касаційній скарзі засуджений просить розглянути справу, посилаючись при цьому на те, що він не вчиняв злочинів, за які його засуджено, а висновок суду про його винуватість обґрунтований його свідченнями, які він вимушений був давати під впливом працівників правоохоронних органів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок щодо М. залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про винуватість М. засновується на доказах, здобутих з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.
Доводи скарги М. про непричетність його до зазначених злочинів є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Як встановлено у справі, М. під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні повністю визнавав себе винним і підтвердив обставини вчинення ним злочинів.
Під час відтворення обстановки та обставин події він показав на місці, яким чином вчинив убивство К. та її сина.
З досліджених у судовому засіданні свідчень Т., даних нею під час досудового слідства випливає, що близько 16 години 9 січня 2003 року К. сказала їй, що до неї в тості прийшов М. Згодом вона побачила М. з О. і дала їм пляшку самогону.
За висновком судово-медичної експертизи смерть К. настала в результаті різаних поранень шиї, проникаючого колотого поранення черевної та плевральної порожнини, закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м'яку мозкову оболонку.
Висновком судово-медичної експертизи підтверджено також, що причиною смерті О. стали колото-різані рани шиї, грудної клітини, живота з пошкодженнями серця, легені, закрита тупа травма шиї, що потягло за собою механічну асфіксію [...].
Від одержання тілесних ушкоджень, як зазначено у висновках експертизи, К. та О. відчували сильний фізичний біль.
Під час розслідування справи на одязі та взутті М. знайдено кров, яка за висновком імунологічної експертизи могла бути від К. та О.
За висновком медично-криміналістичної експертизи тілесні ушкодження на трупі О. могли бути заподіяні ножем, вилученим на місці події.
Як свідчить висновок судово-психіатричної експертизи М. є осудним.
Аналіз наведених доказів у їх сукупності підтверджує правильність висновків суду про винуватість М. у вчиненні злочинів і доводи скарги засудженого про його непричетність до злочинів їх не спростовують.
Дії засудженого за статтею 115 частиною 2 пунктами 1, 2, 4, 9, 194 частиною 2 КК України ( 2341-14 ) кваліфіковані правильно.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства при досудовому слідстві та розгляді справи суд не виявив.
Призначаючи М. виключну міру покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України ( 2341-14 ) з достатньою повнотою врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним особливо тяжких злочинів, дані про особу засудженого, що характеризують його з негативного боку, а також обтяжуючі відповідальність обставини, наведені у вироку, і правильно зазначив, що він є особою, яка становить підвищену небезпеку для суспільства.
Не знаходячи підстав для скасування чи зміни вироку, керуючись статтями 394 та 396 КПК України ( 1003-05 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:
вирок апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2003 року щодо М. залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.