ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
31.01.2002 Справа N 05297км02
Колегія суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2002 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого П. та адвоката М. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2001 року, а також на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2001 року, яким П. засуджений за статтею 144, частиною 3 КК України ( 2001-05 ), а К. за статтями 19 та 144, частиною 3, 222, частиною 1 КК України на 7 років позбавлення волі.
П. та К. засуджені за те, що вони разом з О. та іншими невстановленими слідством особами, діючи її складі організованої групи, систематично, з травня 1995 по 4 вересня 2000 року, вимагали у директора комерційного підприємства Ф. гроші, погрожуючи застосуванням фізичного насильства та знищенням індивідуального майна.
За цей період вони заволоділи шляхом вимагання грошовими коштами потерпілого в сумі 119589 грн., а при одержанні від Ф. 300 доларів США були затримані правоохоронними органами.
К. також засуджений за незаконне придбання та зберігання вогнестрільної зброї та боєприпасів - пістолета "Маузер" та шести патронів.
У касаційних скаргах засуджений П. оскаржує фактичні обставини справи, посилається на порушення судом норм КПК України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) та просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу направити на нове розслідування; адвокат М. також ставить під сумнів встановлені судом фактичні обставини справи, посилається на неправильне застосування кримінального закону та на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого К. і просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати дії цього засудженого зі статей 19 та 144, частини 3 на статтю 145, частину 1 КК України ( 2001-05 ) (статтю 194, частину 1 чинного КК ( 2341-14 ).
Колегія суддів заслухала доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевірила матеріали справи і дійшла такого висновку.
Доводи скарг щодо фактичних обставин справи не підлягають задоволенню, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду справи, як випливає з правил статті 398 КПК України ( 1003-05 ).
Твердження про неправильне застосування матеріального закону та необхідність кваліфікації дії К. за статтею 145, частиною 1 КК України ( 2001-05 ) є безпідставними, оскільки апеляційний суд виключив з обвинувачення цього засудженого статтю 145 КК України як зайву, оскільки його дії охоплювались диспозицією статей 19 та 144, частиною 3 КК України. Така юридична оцінка є правильною.
Сумніви адвоката щодо обгрунтованості ознаки організованої групи не можуть братись до уваги, тому що висновки суду цього приводу спираються на достовірні докази тривалої, спільної злочинної діяльності К., П., О. та інших осіб, які спеціально об'єдналися для злочинного контролю за комерційною діяльністю підприємців з метою вимагання індивідуального майна.
Твердження П. про порушення його права на ознайомлення з протоколом судового засідання є надуманими, оскільки в матеріалах справи є власноручна розписка про виконання цієї процесуальної дії (т. 5 а. с. 179).
Даних про його клопотання з приводу доставки для давання пояснень в апеляційний суд у справі немає.
Отже, з наведених підстав скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтею 394 КПК України ( 1003-05 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу адвоката М. та засудженого П. залишити без задоволення.