ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від 01.03.2002 м. Київ
Верховний Суд України під головуванням судді Верховного Суду України Пшонки М. П. при секретарі Ілляш О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Соціалістичної партії України на постанову Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) від 22 лютого 2002 р. N 377 ( v0377359-02 ) "Про Роз'яснення Центральної виборчої комісії щодо порядку використання кандидатами у народні депутати України, зареєстрованими в одномандатних виборчих округах, ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів народних депутатів України 31 березня 2002 р.", встановив:
Постановою ЦВК від 22 лютого 2002 р. N 377 ( v0377359-02 ) (далі - постанова) затверджено роз'яснення ЦВК щодо порядку використання кандидатами в народні депутати України, зареєстрованими в одномандатних виборчих округах, ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів народних депутатів України 31 березня 2002 р. (далі - роз'яснення).
У роз'ясненні ( v0377359-02 ) зазначено, що ефірний час для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів народних депутатів України, в обсязі не менше 10 хвилин відповідно на регіональних теле- та радіоканалах, що охоплюють територію одномандатного виборчого округу, згідно з ч. 5 ст. 54 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ( 2766-14 ) (далі - Закон) надається лише для телерадіотрансляції передвиборної агітації телерадіопрограми тільки кандидату в народні депутати України, зареєстрованому в одномандатному виборчому окрузі. Використання цього ефірного часу іншими суб'єктами виборчого процесу, в тому числі за згодою кандидата у народні депутати України, якому за результатами жеребкування виділено цей час, не відповідає вимогам Закону.
Соціалістична партія України (далі - скаржник) вважає названі постанову та роз'яснення ( v0377359-02 ) такими, що суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону ( 2766-14 ), посилаючись на те, що ЦВК вийшла за межі своїх повноважень, регулюючи порядок використання наданого кандидатам у народні депутати ефірного часу, чим обмежила можливості кандидатів у народні депутати України по веденню агітації в електронних засобах масової інформації, що суперечить принципу свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової агітації, закріпленому п. 6 ч. 2 ст. 10 Закону.
Скаржник просить визнати дії ЦВК щодо обмеження у формах і способах ведення агітації кандидатів у народні депутати, які зареєстровані в одномандатних виборчих округах, у межах наданих їм 10 хвилин ефірного часу відповідно на регіональних теле- та радіоканалах за рахунок коштів Державного бюджету України неправомірними; скасувати постанову ( v0377359-02 ) як таку, що прийнята з перевищенням наданих ЦВК повноважень і суперечить ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), п. 1 ч. 2 ст. 22, частинам 1, 4 ст. 51, ч. 2 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 56 Закону ( 2766-14 ); зобов'язати ЦВК відкликати незаконну постанову і текст роз'яснення з окружних виборчих комісій, Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державних регіональних телерадіокомпаній та оприлюднити для відома виборців і кандидатів у народні депутати України в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" у десятиденний термін з часу прийняття судом рішення повідомлення про втрату чинності названими постановою та роз'ясненням.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав викладені вище вимоги скарги.
Представник ЦВК, не погоджуючись з доводами скарги, просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що зазначена постанова ( v0377359-02 ) відповідає вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) і Закону ( 2766-14 ).
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника та представника ЦВК, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Частиною 1 ст. 51 Закону ( 2766-14 ) передбачено, що передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законам України.
Відповідно до ч. 4 цієї статті ( 2766-14 ) передвиборна агітація за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів, здійснюється з додержанням принципу відповідно рівних умов: надання партіям (блокам), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, а також кандидатам у депутати, зареєстрованим у одномандатному окрузі, однакових друкованих площ у друкованих засобах масової інформації (далі - ЗМІ) та ефірного часу на радіо і телебаченні.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Закону ( 2766-14 ) кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, має право користуватися державними та комунальними ЗМІ за рахунок та в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, на умовах, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 54 Закону ( 2766-14 ) визначено, що порядок надання ефірного часу за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів, встановлюється ЦВК. Пунктом 31 ст. 14 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ( 733/97-ВР ) закріплено повноваження ЦВК щодо визначення порядку використання ЗМІ під час виборчих кампаній відповідно до порядку, встановленого законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону ( 2766-14 ) ЦВК приймає обов'язкові для виборчих комісій роз'яснення з питань застосування Закону.
Отже, приймаючи 22 лютого 2002 р. постанову N 377 ( v0377359-02 ), ЦВК діяла в межах своїх повноважень, визначених ст. 14 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ( 733/97-ВР ) та п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 4 ст. 54 Закону ( 2766-14 ), що не суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Посилання скаржника на перевищення ЦВК своїх повноважень, мотивоване тим, що ч. 4 ст. 54 Закону ( 2766-14 ) визначено, що порядок надання ефірного часу встановлюється ЦВК, і Закон не надає ЦВК повноважень щодо встановлення порядку використання кандидатами у народні депутати наданого їм ефірного часу, є безпідставним і не грунтується на Законі, оскільки ст. 54 Закону регулюється загальний порядок використання електронних (аудіовізуальних) ЗМІ, а відповідно до ч. 4 цієї статті ЦВК наділена повноваженнями щодо регулювання всіх питань використання ефірного часу, наданого за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України.
Твердження скаржника про те, що положення роз'яснення ( v0377359-02 ) щодо надання ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів народних депутатів України, в обсязі не менше 10 хвилин відповідно на регіональних теле- та радіоканалах, що охоплюють територію одномандатного виборчого округу, тільки кандидату в народні депутати України, зареєстрованому в одномандатному виборчому окрузі, є обмеженням свободи ведення агітації, не відповідає нормам Закону ( 2766-14 ), оскільки ч. 6 ст. 54 Закону встановлено, що загальний час, який надається телерадіоорганізаціями для проведення передвиборної агітації за рахунок і в межах відповідних коштів Державного бюджету України і який не може становити менше 10 хвилин на регіональному телеканалі, що охоплює територію відповідного одномандатного округу, та 10 хвилин на відповідному радіоканалі, що охоплює територію відповідного одномандатного округу, надається кандидату у народні депутати, зареєстрованому в одномандатному виборчому окрузі. Тобто в зазначеній частині ст. 54 визначено суб'єкта виборчого процесу - кандидата в депутати, зареєстрованого в одномандатному окрузі, - якому надається телерадіоорганізаціями ефірний час не менше 10 хвилин за рахунок і в межах відповідних коштів, виділених з Державного бюджету України.
Надання ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України іншим суб'єктам виборчого процесу, крім визначених ч. 5 ст. 54 Закону ( 2766-14 ), чинним законодавством не передбачено.
Із врахуванням наведеного, керуючись ст. 243-20 ЦПК України ( 1502-06 ), Законом України "Про вибори народних депутатів України" ( 2766-14 ), суд ВИРІШИВ:
скаргу Соціалістичної партії України про визнання неправомірними дій Центральної виборчої комісії України при прийнятті 22 лютого 2002 р. постанови N 377 ( v0377359-02 ) "Про Роз'яснення Центральної виборчої комісії щодо порядку використання кандидатами у народні депутати України, зареєстрованими в одномандатних виборчих округах, ефірного часу для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів народних депутатів України 31 березня 2002 р." та скасування цієї постанови залишити без задоволення.
Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України М.П.Пшонка
www.scourt.gov.ua