ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.03.2002 Справа N 25/131
ЗАТ звернулося з позовом про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок про відшкодування ПДВ за вересень 1999 року в сумі 49266 грн., процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, у розмірі 16949,25 грн. та фінансових санкцій у розмірі 39947 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001 р. позовні вимоги задоволені повністю на підставі підпунктів 7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а саме зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок до відділення Держказначейства у Печерському районі м. Києва про відшкодування ЗАТ суми бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень 1999 р. 49266 грн., нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів 16949,25 грн., та 39947 грн. безпідставно застосованих фінансових санкцій з ПДВ.
За апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001 р. і постановою від 20.12.2001 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у Печерському районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на прийняту постанову від 20.12.2001 р. з проханням її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, посилаючись на те, що в постанові немає обгрунтування законності відшкодування з державного бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не містить обов'язкового відшкодування з державного бюджету процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки НБУ, відповідно до пп. 7.7.3 статті 7 цього Закону.
Заслухавши доповідь судді та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення арбітражного суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 24.04.2001 р. арбітражного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2001 р. скасувати. В позові ЗАТ відмовити.
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.
"Галицькі контракти - Документи для роботи", N 30-31, 22 липня 2002 р.